А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Куди спішиш? Стань, зупинись, На верби, небо подивись, Поговори і посміхнись, Своїм коханням поділись. І хай тебе боронить Бог І присвятая мати Божа, Щоб ти завжди була, як мед, І ніби квіточка пригожа. 14.8.2004 р. ДИВНА МРІЯ Хіба оту, що звуть повія - То не найбільша наша мрія? Якій ківни - і та прийде Й нікого з нас не підведе. Яка покладиста, покірна, І кожному з усіх нас вірна, Хіба не ми за ті хвилини Їй обіцяли всі перлини?- Ще й зорі з неба познімать Лише за те, що та є - бл..ь. 10.3.2005 р. ЩІЛИНКА Саме більше в світі диво Із усіх земних чудес, Це коли створив Бог жінку Й дав їй з щілинкою прес. 5.4.2004 р. КОЛИ ШТОРМИТЬ Любов в житті - це ураган, Де не обійдеться без ран. Коли штормить в твоїй душі, То починай писать вірші. 14.8.2004 р. АРХІМЕД Квітка - то портрет рослини Так, як в жіночки лице, Жінка з медом, як сміється, Ну а квітка - як цвіте. Квітка - посмішка рослини, У якій ховає мед... І хто знайде мед той перший, Той і буде Архімед. 17.1.2000 р. МОЯ ЗОЗУЛЕНЬКО В садку зозуленька кувала Й стрибала спритно по гілках, А ти на вулиці стояла, Де пролітав той сизий птах. Потім притихло все навколо І тільки серце - тьох та тьох. Я пам'ятаю як сказала, Що скоро будемо ми втрьох... ПРОШЕНИЙ - Прихорошений, припорошений Ліс стоїть, Що ж ти ,милий, такий прошений Стільки літ? Чи ж не та вже ніченька, Чи ж не та зоря? Чи ж не та вже річенька, Що колись була? - Ти права: і річенька, І все та ж зоря, Та холодна ніченька, Як з тобою я. 7.11.1995 р. ЗЕМНА КРАСА Хлопець дівчину злегенька розгляда: -Ой, яка ж вона чарівна, молода. Та пишається й як квіточка мовчить, Ну а личенько дівоче - ніби сонечко горить. А які у неї очі, а якії грудоньки! - Що не в силах від дівчини відірватись, відійти. Як же можна від такої десь піти, І чи можна без кохання розцвісти? Як же хочеться те личко, що горить - Обнімати, цілувати і любить. Поле з зорями до ранку ніч шепочеться, Ой, як хочеться хлопчині... Щастя хочеться! 9.7.1981 р. НА ТАНЦПЛОЩАДЦІ Магнітола стогне джази, ніби караул, В клубі крики, сміх чумазих і нестерпний гул. Ось реве Адам в матросці, як колгоспний бик, Вже й Петро від того танцю вивалив язик. Тут і Єви-королеви, ви мене держіть! - Всі як одна демонструють голенький живіт. Кожен може ту дівчину взяти пергнуть... І при всіх їх цілувати, за пупок торкнуть. Ті ж, від теї трясці-ласки ладні впасти ниць, Аби всім піддати жару від своїх сідниць. З боку ніби і цікаво глянуть на той блуд, Але як батькам дивитись і все те збагнуть, Як їх діти-акробати /й це в п'ятнадцять літ/ Вже таке вони всі знають, що не знає й світ? 17.7.1981 р. ВСЕ ЯК В РАЮ Квітне вишня у садочку Й чути скрізь бждолиний гул, А під нею в холодочку Хлопчаків зібрався гурт. Тихо-тихо. Не шелехне, Ніби, в божому раю, За метеликом мчить хлопчик, Щоб спіймать його в гаю.