А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

АБИ ДО НЕЇ ПРИТУЛИТИСЬ Варт подивитись в очі їй, В душі, як в полі - буревій. Душа таким вогнем палає, Мов з неї жар хтось викидає. Звідки та сила почуттів, Що жінку б ту, як кажуть,- "з'їв"? Й за ту коротку з нею мить - Ти ладен їй, як раб служить. Ще й будеш кожен день молитись, Щоб ще і ще раз притулитись. 6.9.2003 р. КВІТУЧЕ ПОЛЕ Любов - це як квітуче поле, Куди не ступиш - все цвіте, Де кожна квіточка вас коле, Де кожна квіточка вас жде. Де кожна квіточка то - крик, Якщо і справді ви мужик. Бо хто не хоче в юні роки У світ чудес зробити кроки? Спустіться з неба, добродії! Любіть жінок! Нехай радіють. 6.9.2003 р. ПОКИ МОЛОДИЙ Коли йде старість - мовить мушу, Спочатку віднімають секс а потім душу. В тебе ж, мій брат, резерв ще є... Ото й люби - поки дає, І не шукай чого не треба, І дякуй Господу за небо. Бо що чарівніше на світі Ніж поле, жінка, небо, квіти І ті джерельця божих чар, Що вічно нас кидають в жар? 5.4.2003 р. МАРЕВО - РІКА Я все життя біжу до тебе, А ти як марево-ріка, Яка пливе по горизонту, Коли на вулиці жара. Й чим швидше ми мчимось до неї - Тим швидше та біжить від нас, І наші пустощі уносить, Як перший і десятий клас. І скільки б хто не біг до неї - Я знаю, що не добіжить, Так як і нам уже ніколи - Ті роки вже не зупинить. 26.3.2003 р. ХОЧ ПОГОВОРИ Я знаю, що мене не любиш, Так як і я тебе давно, Бо вже не ті ми маєм губки, Що чарували все село. Вже не чекаю поцілунків, То хоч постій, поговори, Й згадай як ми дивились в небо Там, де шептались явори. Коли душа бажала грому, А серце - ніжних блискавиць, Коли хотілось пити щастя - Відразу з всіх твоїх криниць... 26.3.2003 р. А ВОГНИК ДОГОРЯЄ Вогонь кохання догоряє, Немов, зимовий світлий день, І небо згадки замітає Листям відспіваних пісень. І тільки спогади далекі - /Немов, дитинства маяки/, То, ніби, спалахи небесні - Про наші втомлені роки. 17.6.2003 В РАЮ ТВОЄМУ Як би я в гаю з тобою Десь хотів заночувать, І твої шовкові квіти Цілу нічку цілувать. І дивитись на ті квіти Як на витвір кращих мрій, На все те, що ти, як свято Держиш в пазусі своїй. І хай щоб там говорили! - А тебе завжди кохать, Бо хто-зна чи ще прийдеться Нам в цім світі гостювать? 12.3.2004 р. В ГАЮ КОХАННЯ Дівочі очі, як бальзам, Скільки тривог приносять нам, І ті колінця, й ті стегенця Хіба не достають до серця? Тягнуть до себе, як магніт - Скільки себе вже знаю літ. Бувало сяду десь під гаєм Там, де дівчата загоряють І думу думаю собі, Де ж ви були усі тоді - Коли душа з штанішок рвалась, Коли нікого не боялась, Коли в гаю мого кохання - Жили лише одні бажання. 15.3.2004 р. ЗОЛОТА ОСІНЬ Наступила осінь - золота пора. За твою лиш посмішку все б віддав з двора.