А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

реви - Не допоможуть вам зітхання, Поки не підете на ВИ... Бо кожен ще мікроб кохання Не обійшовся без штовхання, Отож, як в вас такі симптоми - Кидайте все й біжіть до Роми. 13.4.1997 р. СТОЮ Й ДИВЛЮСЬ Любив завжди шикарні 'речі' Й про речі ці писать вірші, І ноги брать твої на плечі, Коли ні жодної душі. О, як любив я цю 'роботу', Хоч в той час так я не вважав, Що забував і про суботи, Як я на скрипочці тій грав... Я думав, що життя безкрає, Але ця думка відійшла, І ось стою на смузі раю, Хоч й незакінчені діла. Дивлюсь і згадую минуле, Яке пройшло, як з яблунь цвіт, І думаю, скільки ж зозулі Нам накують ще жити літ? Стою й дивлюсь. А роки-гуси Уже летять в чужі краї, Де нас не стрінуть більше музи І голосисті солов'ї. 7.6.2004 р. ТАКИМ Я ВДАВСЯ Мабуть таким я, люба, вдався Й мене за це ти не тряси, Бо вже якщо за котрусь взявся - Поки не трахну, не просись. І хай би щоб ти не робила, Закриєш двері на замок, В вікно залізу, дорогенька, І не відступлюсь ні на крок. Й чим більше будеш ти ломатись - Тим більше жару піддаси, Бо знаю, якби не брикалась - Але однаково даси. 30.3.1990 р. БІЛІ КАВУНЦЯТА Як тебе в гаю побачив - Спать не міг я ні, Так чогось тоді хотілось, Дівчинко, мені. Що душа всю ніч гриміла, Мов з дзвіниці дзвін, Ледве я торкнувсь очима До твоїх колін. Як мені тоді хотілось Обійнять твій стан, І тебе, немов царівну Повести на лан. І на килимі духм'янім - На живій траві Всю тебе злизать до краплі, Всю злизать тоді. Ніжить білі кавунцята, Пить із них тепло, Поки ти відкриєш двері - Де небув ніхто... 21.3.1990 р. ДИВИСЬ НА МЕНЕ Дивись на мене і цілуй, Навіть, тоді коли не хочеш, Дивись на мене і кохай, Навіть, коли втомились очі. Закрию двері - лізь в вікно Й на мене диш реактором, Мій ідеал, це - чоловік Настирливий з характером. Буду втікати - доганяй, Хоч якби я старалася, Й за це тебе пущу в свій рай, Хоч би я і брикалася. Цілуй, люби, не відпускай - І стану я покірною... Ну, що зробити можу я, Як я родилась - жінкою? 23.9.2004 р. СТРАХ -Я не знаю, хто тебе цілує Й розважає вічно по ночах, І чому, коли до тебе йду я, То, немов за мною мчиться страх? -Хто мене цілує, любий? - Сонце, Ну а пестить небо голубе, Грудоньки мої цілує Місяць, Щоб колись зігріть могли тебе. 24.3.1990 р. КОЛИ Я ДУМАЮ ПРО ТЕБЕ Коли я думаю про тебе - Співає поле, явір, небо, Співають втомлені гаї, Біжать веселі ручаї. І весь цей гамір, шум дібров - Мені нагадує любов, Щоб я не спав, щоб не дрімав, Щоб я тебе завжди кохав. Коли на твій дивлюсь я стан - Душа бурлить, як океан. Відразу крила відростають, І звідки сила ця? - не знаю. Що все я кидаю й лечу, Як мій сусід по аличу. 28.11.2004 р. КУДИ СПІШИШ?