Сонети. Світовий сонет - Дмитро Васильович Павличко

Мерехтить, горить, біжить лавина форм — її нічим не побороть. Палахтить природа вічноплинна — одного вогню безмірна плоть. О буття захланне, повне трути, що даси, те забереш! З імли в млу йдемо вогненною тропою, і те щастя полум'ям побути всі ми, що збулись і проросли, тимчасово зовемо Собою. ТУГА Туго божественна, здорова будь! Ти — дня провалля й ночі піки білі, Ти — тремкіт листя, чорних зір могуть, Вогонь у перетомленому тілі. З тим, що ненавиджу, з тим, що люблю, З повітрям, із землею, із водою Мене знаходиш, як зерно — ріллю, І сієшся в мені сама собою. Тебе приймаючи, в тобі тону І вірю — з тебе, ніби з океану, Я на поверхню випливу незнану. Вхлинатиму, не клявши талану, Твого пломіння силу очисну, Аж сам золою радісною стану. Альфонсас Малдоніс
СЕРПНЕВІ СОНЕТИ 1 До берегів притислась полуднева спека, Шукаючи остудження води й землі. З усього світу бачиш тільки літаки малі, Дитячі, срібні літаки, та ще лелека / Десь там ширяє гордо в синіх небесах, Вдивляючись у висохлі й сумні шувари, Та ще, мов кораблі перевантажені, йдуть хмари, Обведені пухнастим шумовинням по краях. То вийшли з берегів дзукійськії озера, Важуче колесо метаморфоз Вже зрушилося. Ще не чути гроз, Та рухається піднебесна сфера. Як хлине дощ вночі під блиски й гуркіт грому, Знай — то озера повертаються додому! 2 На спаді дня несміло сонце гріє, Мов ласка Господа чи короля. Труди! Ви ждіть, як хворі, що надії Не втратили. Вітри, летіть здаля! Зір завмирає від далеких видив. Перо згубивши, пролітає птах. У дерево, хоч грім його розкидав, Заб'ється помста, мов іржавий цвях. Чи ти відходиш, чи то я відходжу — Ми з однієї долі. На одній Долоні виросли. Я не пошкоджу Пташині, бо моє сердечко в ній. На спаді дня. На грані присмеркання. Щезає осінь нашого блукання. З Відходить сонце з вікон восени, Так тихо мусить одійти й людина. Протерлася од ліктів деревина Стола. Сліди. Де ж руки, де вони? Людина гляне й може так сказати, Що через ту осінню болотню Й сльоту не захотіла вийти з хати — Сидить сама вночі біля