Сонети. Світовий сонет - Дмитро Васильович Павличко

Сирітства мить закінчується. Мряка в це погребіння входить, тихе й мляве. В дзвіночків дзенькіт, як смеркання тьмаве. Блакить металу все тьмянкіше блима, і виє пастораль свою собака з мертвіючими білими очима. ПОЕТ — ДО СВОЄЇ КОХАНОЇ Цієї ночі я розп'яв тебе, кохана, на поцілунках ти була, мов на хресті. Я взнав, що плакав бог розп'ятий, о кохана, що є солодший біль за поцілунки ті. Цієї ночі смерть казилась, наче п'яна, раділа й кістяком гриміла в темноті. І слабкість у мені зродилася незнана, сильніша за любов, за пестощі святі. Давай, кохана, вмрем удвох, обнявшись, разом, усохне смуток наш, мов зітнутий алмазом, і цілуватимем лиш мороку блават. Між нами докорів не буде, моя мила, а тільки мир, і нас гойдатиме могила, і спатимем удвох, немов сестра і брат. ЧОРНИЙ КАМІНЬ НА БІЛОМУ КАМЕНІ Помру в Парижі днини дощової, я вже той день у спогадах ношу, помру в Парижі, буде це в четвер, десь восени, коли прив'яне світло. Буде четвер, як нині, бо сьогодні ці вірші вимовляю, я ослаб; щоб глянути на себе, як тепер, з дороги я ніколи не вертався. Сесар Вальєхо вмер; всі його били, хоч він нічого їм не завинив, твердими палицями й мотузками тлумили і сікли його — є свідки: дні-четверги, хвороби, і дощі, самотнощі, і смутки, і дороги… Рубен Даріо
РАПАНА

Присвячується Антоніо Мачадо

Знайшов я мушлю золоту в піску, Перлинами обсипану рапану; Європа, на божественнім бику Морями пропливавши в даль багряну, Торкнула пальцями її, сяйну й дзвінку. Я в ній роз'ятрив музику рахманну — Мені заграли в темнім завитку Блакитні шахти й глиби океану. Прийшли вітри до мене з далини Ті, що Ясону навівали сни, Коли він «Арго» вів крізь бурі й шторми. Я вчув у далечизні голубій Незнані голоси і хвиль прибій — Та дивна мушля має серця форми. * * * Мій стиль шукає форм. Які ж міцні й тісні Були з Венерою Мілоською обійми! Ось мислі пуп'янок (він ружею ростиме) — В цілунку, що то ним горять уста мені. Богині видиво у темному вікні Роковане було зірками золотими. Неначе місяць — птах, що крил з води не здійме, В мені спить сяєво на вічній глибині.