Мисливці на снігу. Вірші і поеми - Костянтин Вільович Москалець

Все частіше виходиш на вулиці, спокійно досліджуєш релігію спектру, вибухаючу в світлій липневій воді, в контрапункті хмар, щойно вирізьбленому вітром, дощем, далиною. Вже нікуди ти не поїдеш, Бог із ним, з тим святим Граалем, з нами Бог. Проходить час — і кров твоя — дим, і хата — срібне колібрі — вмира на долоні. Вже не мудрий — бо є зраджене Слово, і не той, хто питає — бо є сказане Слово, і не той, хто вчить — бо Словом не вчать.

1983

Частина четверта 
Для троянди (поема)

Rose, oh reiner Widerspruch. Lust.

Niemandes Schlaf zu sein Unter soviel

Lieder.

I Руйнуючи свою безмовну самотність, Я нищу свою свободу. Люди не ті, за кого їх вважають; Не ті, за кого видають себе; І не такі, якими видаються самим собі. Постійно стережися Великої зараженості і заразності Кожної людини без винятку. В боротьбі за викривлене І демонічне життя та відповідний світогляд Ця п’яна і задурманена істота Здатна винищувати як подібних собі, Так і неподібних. Через це будь невидимим, Неосягальним і недосяжним. Погляд на себе очима людей Робить тебе відкритим для них І незакінченим, бо закінчення твоє відтак У тих, хто довкола. Свідомо зроблена помилка Означає втрату чистоти нікомуненалежності, уподібнення людині і перехід в її стан, місцезнаходження в котрійсь із людських систем, зумовленість, залежність і бруд, які тільки людина і може витримати. Уникнути законів отари І загрози натовпу — Можливо. Для цього треба остаточно Усвідомити власну відмінність Від людини, недолюдка і надлюдини. Я відрізняюся від них так само, Як троянда від ворон. Будь непроникним і знай, Що зовні ти порожній.
II Ти безіменний, ти неназваний, Адже кожне ім’я І сама необхідність називати Виникли з потреб людини.