Сонети. Світовий сонет - Дмитро Васильович Павличко

хвиль поблискує на морі, Що хочуть світлом висловити зорі, Про що говорять хвилі сяйвобризні? Будь добрим, як дитя, живи в покорі Чи заплямуйся в злочинів трутизні, Для всіх і вся — все ті ж глибини грізні, Все того ж праху визнаки суворі. Я бачу, як мене на кладовище Несуть, співаючи, і в тьмі студеній Закопують… О, стань до мене ближче, Прекрасна тіне в скорбності священній, Щоб я почув, як лине смерті геній, Як чорними крильми на вітрі свище. СТОЮ НА ҐАНКУ… Стою на ґанку під вікном твоїм. Ніч ясна. Квіти тіней. Безголосся. Єство моє з конарами зрослося, Галуззя жил колише вітер в нім. Вікно тонким туманом затяглося. Та бачу все ж, як осяваєш дім, Як зір твій сяє в світлі маревнім, Як розплітаєш золоте волосся; Як розсипаєш коси на плечі, Як, стомлена, підходиш до свічі, Як гасить полум'я ласкавий подих… У вікна світить місяць, і між віт Зірки тремтять, та згас для мене світ: Залишив очі я свої в темнотах. Тудор Аргезі
ЖИВЕТЬСЯ ДОБРЕ

Живеться добре будь-якій персоні,

Чи тінь її велична й кам'яна,

Чи, ніби пух легенький, пролітна

І непомітна в сонячному лоні.

Але, набравши лантухи майна,

Шукати щастя десь по закордонні —

Це значить, що вітчизна вже в скарбоні,

І черево дорожче, ніж вона.

Невже тебе не нудить, патріоте,

Як дивишся у дзеркало, невже

Не червонієш ти від соромоти?

Достоїн влади той, хто береже

Свою вітчизну, в кого є відвага

Приймати смерть за неї — не лиш  блага!..

ІЗ СЕРБОЛУЖИЦЬКОЇ
Якуб Барт-Цішинський
МАТЕРІ Мати! Слово це розбуджує картини, Мрії у душі моїй снує чудові; Як володар сильний у чарівній мові, Підкоряє всі слова собі — єдине! Мамо! Бережеш мене ти щогодини, І від слів твоїх душа моя в обнові; І до мене, на стежки мої тернові, Крізь думки і сон твій образ рідний лине! Хто так вірно завжди дивиться на мене? Хто мене провадить крізь життя шалене? Хто мене так радо захищає, нене? Що тобі за теє все я можу дати? Цілий вік я буду Господа благати, Хай твою вщасливить старість, рідна мати! ПРАВДА І ПОЕЗІЯ Коли волосся гладжу я пісням В години творчості ясні й щасливі, Благаю небо, щоб думки правдиві З'явилися мені. Я не віддам