А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Раптом виникне пожар. Я люблю і дні, і ночі, Квіти, радощі і сміх, Особливо любі очі, Що живу заради їх. Може я і примітивний, Може я і Донжуан? Та зате не конюктивний, Не палив Афганістан. Над людьми я не знущався І жінок не гвалтував, Ними лише розважався Й того б кожному бажав. 13.2.1997 р. ГАЧКИ ДЛЯ ДУРАЧКІВ Ну як ти всидиш в колісниці, Чи, скажем, в кріслі у ту мить, Коли дівча в мініспідниці Повз тебе мимо пробіжить? В наш час вважалось це за сором, І прийняли б за дурачка. Так би й сказали: чого вклався, Немов корова на бичка? Ноги дівчина виставляє Тебе спіймати, дурачок, Отож, дивись, не попадишся Ти їй, як рибка на крючок. 11.6.1990 р. УДАВ Не перестану дивуватись Тобою , жінко, все життя, Бо там де ти - там нові рими, Там нові ритми й почуття. Бо в кожній новій незнайомій, /Щоб це у добрий час сказать!/ - Стільки поезій і симфоній, Що неможливо описать. Та варт на ній вам одружитись, /Звичайно докір цей не всім!, Як замість радощів і щастя - За вами гнатиметься грім... Що станеш думать, от попав, Чом я мужик а не удав? 2.2.2004 р. ЗУБНИЙ БІЛЬ Про чужу, мій брате, жінку Дуже важко говорить, Бо до всіх вона сміється, А до вас завжди сичить. І чим більше жінку любиш, /А це думка не нова! - Будуть більше нити зуби, Будеш менші мать права. І чим більше жінку любиш - То стає, немов змія... Чи то всі вони такії, Чи така лише моя? 3.2.2004 р. ЩО РОБИТЬ? Жінок жаліють, захищають, Бо звісно ті менш сили мають. А що робить? - я всіх питаю, Як вже і злості нехватає. 19.5.2004 р. В ТРАМВАЇ Колись дівча в трамваї Хотіло, щоб обняв, А я був принциповим Й, як кінь на дибки став. Чомусь, як мак під вікнами Я весь почервонів, Хоч того, того... самого, Як і вона - хотів. Вважав себе сірйозним, Солідним, діловим, Та зрозумів, нарешті, Яким я був дурним. А ось стою і думаю Про сором і життя: Чи й справді у трамваї Був справедливим я? 20.1.1992 р. ОГОЛЕНА Як йде оголена дівчина - Призупинись, будь ти мужчина. Не відвертайсь, дивись їй в очі Як Місяць всім нам опівночі. Жінки не люблять як мужчини Їх не розстрілюють очима. І не осуджуй, посміхнись, І їй низенько поклонись. І та за це, я певен, люди, Більше для вас оголить груди. Адже ніхто ще квітку влітку Не осудив, що та розквітла? Ти ж не осуджуєш гаї, Що там співають солов'ї? Як жінка груди оголила - Вона для тебе це зробила, Щоб ти дививсь і не дрімав, Щоб ти ту жінку - цілував. 5.10.2004 р. ГОРІХ Як весна біжить по полю Й там, де бджілочка гуде, Хто запізниться хоч трохи - Меду тим не попаде. А тому, моя кохана, Годі думати про гріх, Всеодно, комусь прийдеться Віддавати той горіх. І не слухай ти ні кого Все, що кажуть - чепуха, Бо всі люди на планеті Жить не можуть без