Сонети. Світовий сонет - Дмитро Васильович Павличко

АНДЖЕЛІКО За вишуканим розділом легенди — Одвічний радник од недобрих справ Нас береже. Ява митця аж ген де — З послання предків грізних він постав. Від праль на річці взяв блакит безплотний, Рожевий колір — од дітей, котрі Малюють черепицею, а злотний — Од келихів святих на вівтарі. Господнє царство чистоти безкрає. А поруч — він, співець його невинний, Що переміг снагу медуз, харит… І наречена із грудьми дитини, Жива покора, що прийшла на спит, Корону першу з рук його приймає. Йоганнес Бехер
ПЛАЧ БАТЬКІВЩИНИ РОКУ 1937-го 1 Німеччино, скажи, що вдіяли з тобою? Ти — вільна і міцна? Ти — честі знамено? Ти — край, де множиться народнеє майно, Де кожен має хліб і дах над головою?! Чи ти забула клич: «Збудися, будь собою!»? Чи ж ті, що вкинули тебе на дно в багно, — Твої рятівники, нещасна стороно? Чи можна вбить тебе ще раз на полі бою? Брехлива мисль твоя, а слово — їдь, олжа, Що не прикрила фальш, оголюється в ділі: Готується удар бича або ножа, Всі дивляться і всі від страху омертвілі. Кров із сокири кат стирає мовчкома — О, скільки мук нових, а й давнім місць нема!  2 Німецька музико — кантати й фуги Баха! Ви, гімни осяйні, що Гельдерлін створив! Блаките неба, ти, що встала з наших нив! Ви — зраджені! На вас жде шибениця й плаха! Звук, слово, кольори — все зганьблене! О горе! Природу може кат замордувати теж! Шварцвальде, ще шумиш? Неккаре, ще течеш? Боденське озеро, не впали в тебе гори? Четвертий рік минув, як ми заголосили. В калюжах кров стоїть, а сльози там, насподі, Нема рятунку в них, нема від них надій. Плачі, затихніть! Нам зібрати дайте сили, Ненавистю серця зміцнити й мовить: «Годі!» І Слово, Барво, Звук, грими, світи, радій! Бертольт Брехт
ПРО ШЕКСПІРОВУ ДРАМУ «ГАМЛЕТ» У цьому тілі млявому й гладкому Розважність, як хвороби люта їдь. В сорочці мудрий паразит стоїть. А вся рідня закута в сталь і стому. Зібрав, нарешті, Фортінбрас докупи Тисячу дурнів для війни — ура! — Проти землі маленької, котра «Вмістити не спроможна власні трупи». Тепер почервоніє грамотій, — Чи не задовго він вагався? Годі! Потрібно вдатись до (кривавих) дій. Є в