Трофей бандита 2. Хворе кохання - Альбіна Яблонська

Я їм щось кричала, але... Навіть не пам'ятаю, що то були за слова. Та й чи слова? Мої відчуття здавалися жменею швейних голок, ненароком розсипаних по м'якому килиму — кожен крок до неминучості дарував мені страх і пульсуючий біль. А сумнівів у тому, що мене згвалтують із особливим садизмом, не залишалося.

Мої руки приковували до узголів'я ліжка, ноги з силою розсували, щоб я не заважала тому, для чого всі зібралися довкола. І тільки Роберт спостерігав за цим кошмаром збоку — зловтішно посміхаючись і смакуючи мої муки.

— Життя тебе ще покарає, Баттон! — вигукнула я у розпачі.

Але він лише пирхнув і відповів:

— Воно вже мене покарало — ти і є моє покарання... Починайте, мужики. Заткніть їй рота, зрештою.