Таємна історія Радянського Союзу - Павло Правій

у Москві. Основу «армії» ФДР склала 106-та гірськострілецька дивізія РСЧА з Ленінградського військового округу, перевдягнена у трофейні польські однострої. У радянській пропаганді та війна називалася «оборонною війною СРСР проти агресії буржуазної Фінляндії». Смішно, правда? «Оскаженіла фінська воєнщина» мала 1 танк проти 88 радянських, 1 гармату проти 5 радянських і 1 літак проти 9 радянських. Населення Фінляндії на 1939 рік складало 3,7 мільйони, а СРСР близько 170 мільйонів. Але, за твердженням радянських вождів, фінів це не зупинило і вони пішли у похід… А, до речі, яка мета того походу була? Захопити Москву? Дійти до Уралу? Про це Агітпроп радянських людей просив не замислюватися. Напали – і все тут. Оскаженіли, словом. СРСР захищався дуже дивно. Вони кинулися на Лінію Маннергейма, якою фіни відгородилися від «миролюбних» більшовиків. І штурмували її місяць за місяцем, незважаючи на те, що увесь світ, крім Німеччини та Італії, засудив СРСР як агресора і надавав крихітній Фінляндії матеріальну і фінансову допомогу; незважаючи на страшні втрати; незважаючи на те, що СРСР за розв’язання війни було виключено з Ліги Націй. Війну ту СРСР виграв. Майже. Лінію Маннергейма було зрештою прорвано. Ціною майже 170 тисяч солдатських життів (фіни втратили 25 тис.), без врахування поранених, хворих і обморожених. План захоплення всієї країни довелося зупинити, адже Англія та Франція пригрозили війною. А бити з ними горщики не хотілося. Тож РККА зупинилася.

Та треба пам’ятати, що в будь-який момент вона могла рушити вперед. Закінчення фінської кампанії майже збіглося з активізацією на європейських фронтах. І тут більшовиків спіткав шок – чи не більший, аніж панів у Лондоні та Парижі. Виявилося, що Манштейн, Гудеріан, Герінг, Тома, Гепнер не даремно крутилися на спецкурсах в СРСР. Виявилося, шо німецькі військові, поки їхні противники були заколисані книгою генерала фон Лееба «Оборона», потайки розробили нову, наступальну стратегію війни – «бліцкриґу» або «блискавичної війни». Протягом травня-липня 1940 року все було скінчено.

Французьку армію та британські експедиційні сили розбито. Залишки останніх було евакуйовано з Дюнкерка 4 червня 1940 року. Британська армія втратила майже усі свої танки і польову артилерію. Деморалізовані французи, половина з яких раптом дуже «втомилися від війни», капітулювали. До речі, відбувся «бліцкриґ» лише завдяки радянській економічній допомозі. Ще 19 серпня 1939 року, тобто до підписання пакту Молотова-Ріббентропа, між СРСР і Третім Рейхом було укладено торгівельну угоду. Деревину, бавовну, бензин, нафту, платину мав постачати СРСР нацистам. Платина, аби ви знали – це не лише коштовний метал. Платина використовується у хімічній промисловості, у металургії; без платини не буває електронного обладнання для військового зв’язку, бойових літаків, кораблів та підводних човнів; для танків та артилерії. Тощо, тощо, тощо…

Могли більшовики і не кидати армади танків проти Гітлера. Могли просто заявити: вибачай, Адольфе, але торгівельну угоду ми підписали до того, як ти на Польщу напав і війну розв’язав. Тепер ти – негарна людина, «редиска». Тому вибачай, але воюй без нашого бензину, платини, цинку, нікелю, бавовни, залізної руди, марганцю, вольфраму, зерна та сала. Самим мало. Танкістів треба навчати і «сталінським соколам» літати треба. Штанів для народу не вистачає. Замість цього Сталін оголосив злодіями англійців та французів. Але й це не все. Якщо кляті британці та кляті французи є паліями світової війни – більшовики у Кремлі мають радіти. Францію та Британію, які напали на Німеччину, розбито і покарано. Миролюбний СРСР залишився осторонь війни.

Тепер товариш Сталін може ініціювати мирні переговори, виступивши посередником. І отримати Нобелівську премію миру. Але поглянемо на поведінку «кращого друга радянських фізкультурників»: «Падіння Парижа через 10 місяців після підписання пакту виявилося шоком для Сталіна. За свідченням Хрущова, «він буквально бігав по кімнаті і лаявся, мов візник. Він лаяв французів, лаяв англійців, як вони могли допустити, щоб їх Гітлер розгромив». Блискавичний розгром Франції означав крах надій Сталіна на затяжну війну на Заході. Це було найважливішим наслідком пакту: другий (точніше, перший) фронт війни з нацистською Німеччиною, відсутністю якого Сталін уже в листопаді 1941 р серед іншого пояснював невдачі Червоної Армії, був ліквідований у червні 1940 р. Радянський Союз на європейському континенті залишився сам на сам з Німеччиною. Точніше, з Німеччиною і її союзниками. Причому з Німеччиною, яка колосально підсилилася» [107].

Це не я. Це російські історики. Зокрема – Олег Віталійович Будницький. Доктор історичних наук, професор, директор Міжнародного інституту історії і соціології Другої світової війни та її наслідків. Товариш Сталін, нацьковуючи Гітлера на його сусідів, не врахував одного моменту. Військово-промислова машина тоталітарної країни більш ефективна у війні з країнами демократичними. Просто тому, що швидкість прийняття рішень там і там різна. Просто тому, що суспільна думка мілітаризованої тоталітарної країни, та ще такої «ображеної» після Першої світової війни, як Німеччина, прагне реваншу, а суспільна думка тієї ж Великобританії прагне «миру за всяку ціну». І питання в лондонських пабах 1 вересня 1939 року, «чому наші хлопці мають гинути за якихось поляків» було риторичним.

Так само питали себе (вибачте, не можу утриматися) і своїх друзів завсідники кафе Львова, Рівного, Хмельницького, Чернівців: «чому наші хлопці мають гинути за якийсь Донбас»? І терміново їхали «на заробітки» у Польщу, Угорщину або навіть Москву аби не отримати повістки. І хто знає, що було б, якби британський парламент замість сера Вінстона Черчілля обрав прем’єр-міністром сера Освальда Мослі. А такий варіант був – зробити лідера Британського союзу фашистів головою уряду і «зупинити війну». Як нікому не відомо, де б зупинилися танки Путіна, якби не політичний талант Петра Порошенка, котрий якимсь дивом зумів мобілізувати проти агресії міжнародне співтовариство.

Але ми відволіклися. Не про те, що відбувалося у Британії 80 років тому і не про те, що відбувалося в Україні 7 років тому, зараз говоримо. Говоримо про таємну історію СРСР.

ГЛАВА ШІСТНАДЦЯТА.

СОЮЗ З НАЦИСТАМИ, ПЛАН «БАРБАРОССА» І «ТРУДОВІ РЕЗЕРВИ» ТОВАРИША СТАЛІНА

Два соціалістичні хижаки рвали Європу навипередки. Під глузливі смішки про «дивну війну», що її вели Англія і Франція, СРСР ще у жовтні-листопаді 1939 року змусив уряди незалежних Литви, Латвії та Естонії прийняти «обмежений контингент» радянських військ. Нібито для їхнього захисту. Від кого? Від гітлерівців. Але радянські лектори піонерам і пенсіонерам не