Квіти в легендах і переказах - М. Ф. Золотницький

То її квіти в'ються, мов кучері, то гладенькі й прямі, як айстри, то волохаті, то, мов щетина, крихітні, як гудзики, й величезні, як соняшник, одне слово — найрізноманітніші.

Щоправда, забарвлення цієї квітки досить скромне — від жовтувато-білого до темного, червоно-коричневого кольорів. Зате відтінки цих барв надзвичайно витончені. Тут і палевий, і солом'яно-жовтий, і рожевуватий, бурий і темно-червоний і так — нескінченно,,.

Хризантема — улюблениця Японії, де її культивують із давніх-давен. Це квітка національна, котрою захоплюється усе населення, починаючи з мікадо і закінчуючи останнім джинрикшею — людиною-конем.

Зображення її — священне, і право носити матерію з малюнком хризантеми на підставі державних законів мають лише члени імператорської сім’ї. Кожного, хто зважиться порушити цей закон, чекає смертна кара.

Так само жорстоко карається й спроба відтворювати цю емблему японської імперії, а тому, бувало, уряд вдавався до зображення квітки на грошах та цінних паперах, щоб зупинити охочих до підробки.

Одного разу директор урядової друкарні застосував цей метод, аби перешкодити фабрикації державних поштових марок з рідкісним старовинним сюжетом, котрі охоче за великі гроші купували іноземні філателісти. Але хитрі підробники обійшли його.

Як відомо, правом урядового захисту користується лиш символічна хризантема (золотоцвіт) на 16 пелюсток. Японські ж художники, надзвичайно хитрі та спритні в імітації, довершено відтворили цілу серію старовинних марок, проте зображували квітку лише з 14 й 15 пелюстками. Якщо б вона мала 16 пелюсток, підробникам, у випадку викриття, довелося б вдатися до харакірі, а за хризантеми з меншою чи більшою кількістю пелюсток їх ніхто не мав права переслідувати, й вони спокійно збували за добрі гроші свої добрі фальшиві марки недосвідченим любителям.

Що стосується підробки справжньої державної шістнадцяти-пелюсткової хризантеми, то японці, суворо дотримуючись і поважаючи закони своєї країни, навіть не намагалися ніколи її відтворити. Принаймні, до останнього часу про такі спроби не чувати. А державна хризантема красується на національному прапорі, на монетах, а також найвищому японському ордені, котрий і має назву ордена Хризантеми.

Причину такої високої поваги японців до цієї квітки найкраще пояснює сама її назва «кіку»(сонце). Хризантема у них — символ того, що усьому дає життя, світила.

Таким символом влади хризантема, очевидно, почала користуватися в Японії давно, ще у XII столітті, як доказ того — її зображення на шаблі мікадо цього періоду.

З нею в Японії пов'язане одне з улюблених народних свят — свято хризантеми.

На пояснення таких святкувань слід завважити, що, як відомо, в Японії та Китаї немає неділь, тобто вихідних днів, а тому будні мали б тягнутися безперервно, цілий рік, у важкій одноманітності, якби народ сам не створив собі свят'’ для відпочинку й розваги.

Серед них — найголовніші — свята квітів. Так вважають японці.

В лютому святкується цвітіння сливи, у березні — персика, у квітні — вишні, у травні — більш відомої у нас під назвою гліцинії,

рослини вістарії й півників, у червні - берізки й піонів у жовтні —

хризантеми, про яку йдеться; а восени народ також полишає роботу й поспішає милуватись червоніючими й жовтіючими японськими кленами.

Найбільша розкіш та чарівність у весняному святі — цвітіння вишні та осінньому — цвітіння хризантеми.

Останнє — відзначається з давніх-давен і привертає до себе загальну увагу. Народ збирався в такі дні цілими натовпами: зривали чарівні квіти, пркрашали ними свої оселі, а знатні люди каталися на човнах, прикрашених хризантемами. Лунали музика й співи, кращі японські й китайські поети змагалися, читаючи свої поезії, присвячені квітам.

Такі вірші писали тушшю на довгих паперових смугах й приклеювали до дерев, так що їх читали не тільки люди, а ніби сам вітер розносив поезії по світу.

Це свято урочисто відзначається й досі, причому не тільки серед народу, для якого влаштовують у різних містах виставки найрозкішніших хризантем, але й при дворі самого імператора.

Сучасні хронікери розповідають, щр запрошені імператором на це свято повинні з'являтися неодмінно у фраку та в циліндрі. Усі збираються в палаці Данго-Цака, вибудуваному в давньояпонському стилі. Пересувні стіни палацу й традиційні циновки на підлозі дивовижно контрастують з європеїзованими костюмами. Вишукана публіка заповнює гроти, алеї й альтанки величезного парку.

Лунають звуки японського маршу, і з'являється в супроводі почту імператор, за ним — імператриця з придворними дамами. Мікадо обходить ряди запрошених, кожному подає руку й до кожного звертається з кількома милостивими словами, але розмовляє так тихо, що його заледве чують ті, хто найближче.

Після такого привітання імператор у супроводі найзнатнішик гостей вирушає до оранжерей, де виставлені багатющі колекції виведених за літо хризантем.

Серед них зустрічаються кущі, геть всипані квітами — до 800 штук, а то й більше на одній рослині.

Чудесні й незвичайно прекрасні групи людей чи навіть цілі жанрові сцени, створені із хризантем. Описати їх — неможливо. Це якесь дивовижне, виняткове мистецтво, про яке європейці не мають поняття.

«Надзвичайно важко, майже неможливо,— розповідає німецький кореспондент, у якого ми запозичаємо ці відомості,— дати європейським читачам опис цих, якщо можна так висловитись, живих картин із квітів».

Звичайно, і в нас роблять із квітів на клумбах написи, портрети, державні герби, геометричні фігури й силуети тварин, іноді — навіть випуклі, що вивищуються над загальним тлом, подібно до скульптур, або вирізають із самшитів та інших дрібнолистих кущів обриси людей, левів, драконів... Але все те — дитяча забава порівняно із вражаючим мистецтвом японських садівників, витвори яких експонуються в цей день у парку Данго-Цака.

Тут ви бачите сцени битв, в котрих кров стікає ручаями, багряно забарвлюючи сніг (подібні баталії відтворюються, як правило, на тлі зимового ландшафту). Коні й вершники — немов живі. Пливуть кораблі під напнутими парусами. Герої перемагають чудовиськ, що лізуть із ущелин,— усе сповнене руху. Храми, палаци, вигнуті мости, пінисті водоспади і тому подібне — усе це настільки природно, що мимоволі забуваєш: вони із хризантем.

Звичайно, не все там із квітів: усі видимі частини тіла — обличчя, руки, ноги зроблені з особливого, накладеного на дерево пап'є-маше, настільки витонченого, що жодні наші воскові фігури не можуть з ними порівнятися.

Мечі та інші деталі амуніції, дерев'яні конструкції будинків, скелі, як правило, виготовлені з відповідних матеріалів...

Та найразючіше у всіх цих зображеннях — одяг дійових осіб, підібраний виключно з квітів. Яке поєднання барв, яка витонченість, розмаїтість малюнка!

Основу імпровізованого одягу становлять бамбуки із вплетеними в них живими хризантемами. І всі ці широкі, опуклі кімоно зі складками на рукавах так добре припасовані до різних постатей у