Квіти в легендах і переказах - М. Ф. Золотницький

Вже давньогрецькі дівчата полюбили ці яскраві квіти; обривали атласні пелюстки і, поклавши на кільце, утворене зігнутими великим та вказівним пальцями лівої руки, вдаряли по ньому що є сили долонею правої. Удар супроводжувався гучнішим чи слабшим тріском, з яким лопалась пелюстка, а за силою звуку молоді грекині визначали — чи дуже закоханий їхній обранець.

Ця гра називалася грою в кохання, а сам мак, що нібито зраджував таємницю серця, мав назву dylephilon — любовний шпигун.

Від давніх греків гра перейшла спочатку до давніх римлян, а від них, головним чином, до італійців, де побутує й досі. Кажемо «головним ЧИНОМ' тому, що відгомін про неї зберігся також і в Німеччині, де мак часто й називають трояндою-хлопавкою (Klatschrose), проте сама гра вже втратила свій ворожбитський підтекст і популярна лише серед дітей як забава.

Ще помітніше гра змінилась у Франції. Тут діти граються квітами маку, роблячи з нього ляльку. Для цього пелюстки маку відгинають донизу і зв'язують травинкою. Тоді насінна коробочка (головка) маку, являє собою голівку й тулуб ляльки, а відігнуті пелюстки — її сукенку. Цю ляльку, зазвичай, називають enfant du choeur, тобто хлопчиком-служкою римо-католицької церкви, оскільки одяг у них здебільшого червоний.

Інше застосування квітка маку має ще в одній дитячій грі у Франції, вона називається «півник чи курочка?». Суть її в тому, аби вгадати — червоні чи білі пелюстки сховані у зімкнутому бутоні ще нерозквітлого маку. Якщо пелюстки білі — значить курочка, якщо червоні — півник. Відгадати це досить складно, оскільки з незрозумілих причин пелюстки у цих бутонах спочатку бувають білими, а потім червоними.

Крім таких дитячих забав, квіти маку в південно-західних католицьких країнах використовуються для прикрашання храмів на день Сошестя Святого Духа. Особливо це практикується у багатьох місцевостях Провансу, де маленькі діти, зодягнені ангелятами, ідуть цього дня попереду процесії, встеляючи пелюстками маку шлях священикові, що несе святі дари. Через те, очевидно, ці квіти в Провансі називають квітами ангелів (fleurs des anges).

У нас, в Росії, хоча квіти маку й не мають особливого значення у церковних святах, проте верхівки церков часто носять назву золотих маківок, а Москва за численність своїх храмів у старовину постійно супроводжувалась народним епітетом «золота маківка».

Тут символіка, звісно, переплітається із значенням: голова (глава), як верхівка держави і — верхівка голови, російська «макушка, ма-ковка». А оскільки наша голова так схожа на круглу маківку, то це порівняння простежується у багатьох сучасних народних і давньоруських піснях та приказках.

Так, наприклад, українці кажуть: «Голівка, як маківка, а в ній розуму, як наклано»; або в одній українській пісні співається:

«Убив брата рідного,

А шурина вірного,

Покотилась голова,

Як та маківочка».

А втім, ця символіка існувала ще у давніх греків, котрі називали мак — kodeion, а людську голову — kodeia, й особливо у давніх римлян, коли Нума, замість людських голів, що приносились у жертву Юпітеру, запровадив жертвоприношення маковими голівками.

Так само сталося і з варварським звичаєм умилостивлення богині Манії — примарної істоти, що мала нібито вплив на життя дітей, жертвоприношенням дитячих голівок. Юнієм Брутом дитячі голови були замінені головками часнику й маку.

Не можна не згадати й відому з історії давнього Риму оповідь про взяття міста вольськів Габій.

Це було в 515 році до народження Христа, за царювання Тарквінія Гордого. Зневірившись узяти це місто чи голодом, чи штурмом, Тарквіній пішов на хитрість. Старший син його, Секст, вдавши, що батько прогнав його од себе, втік до габійців й пообіцяв допомогу у боротьбі проти батька. Добродушні й довірливі габійці не тільки повірили цій байці, але й мали необережність поставити його на чолі усього свого війська. Тоді, прибравши владу, Секст таємно послав до Тарквінія свого вірного раба дізнатися: що йому робити далі?

Коли посланець Секста явився, Тарквіній був у саду. Замість того щоб відповісти на поставлені Секстом запитання, він почав швидко ходити по саду й збивати ціпком, якого тримав у руках, найвищі головки маку, висіяного на деяких клумбах.

Повернувшись до Секста без відповіді, раб розповів йому лиш те, що бачив. Але Сексту цього було достатньо. Він зрозумів, що батько, збиваючи найвищі головки маку, хотів тим самим сказати: Секст повинен зробити так само, обезглавити найвищих габійських начальників. Коли він так вчинив, місто було взяте.

Таким чином, і тут макові голівки стали символом людських голів,

Завважимо також," що квіти маку використовували для різних потреб давньоіталійські народи (етруски, пелазги та ін.). За твердженням Отто Брунфельса, вони виготовляли з маку різноманітні лікарські препарати, а з його червоних пелюсток — одяг своєму богові пекла — Дісу чи Оркусу, через що мак одержав навіть особливу латинську назву «Orsi tunica», тобто одяг Оркуса.

Виникає запитання, чи не звідти наш звичай одягати на сцені диявола, а за ним — і Мефістофеля в яскраво-червоного кольору плащ?

Переходячи знову до України, завважимо, що мак в українських піснях часто — символ краси й молодості.

«Та нема цвіту цвітнішого над маківочку», тобто немає квітки кращої, ніж мак, — співається в одній пісні, у іншій:

«А в дворі бояри,

Як мак процвітають,

1 хороші, й молоденькі,

Коло хати близенько...»

У деяких піснях маковий цвіт порівнюється із зорею:

«А вже світ світає,

Як мак процвітає...»

Якщо коротко, то ось і вся роль маку — красивої квітки. Але незмірно більше значення його як рослини, що має снодійні властивості. Таким він виступає і в народних повір'ях та обрядах.

Уже сама його латинська назва «papaver», що означає у перекладі справжня (vera) дитяча кашка (papa) (звідси, можливо, й походить часто вживане- дітьми й дорослими стосовно дітей слово папа, хліб), — засвідчує знайомство наших пращурів з основною властивістю маку. Оскільки у давнину вже побутував звичай, котрий, на жаль, і в нас іще не забутий старими нянями і деякими годувальницями — присипляти неспокійних маленьких дітей з допомогою маку.

Про те, наскільки цей спосіб заспокоєння шкідливий,— нічого й казати, і кожна любляча мати повинна стежити, щоб ніхто не смів цього робити, інакше дитина може перетворитися на ідіота чи в неї виникне тремтіння суглобів або ж параліч. В Англії, в Суссексі, був випадок, коли годувальниця, маючи намір заспокоїти дитину, яка не давала їй спати вночі, дала їй стільки макового сиропу, що бідний малюк потім так і не прокинувся, незважаючи на всі зусилля лікарів.

Колись,