Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

А втім, у нього лишились і прихильники. І навіть їх було немало. Багато хто з євреїв зовсім не хотів вірити у зраду Саббатая, тому що в «письмі» справді знайшлось виправдання і цьому його вчинку. А якщо вірити «письму», то як же не вірити і в Саббатая? Ще більше точилися розмови про месію, коли Саббатай умер. Про нього почали говорити, що він теж піднісся на небо і що месія знову з’явився через деякий час і звільнить багатостраждальний народ.

Інші твердили, що Саббатай безперечно обранець божий і зійшов на землю для спокутування гріхів народу і що всі обставини ного життя мають глибокий і таємничий смисл. До Саббатая пристосували пророцтва Ісайї: «Нема в ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили його, і не було в ньому вигляду, який би приваблював нас до нього… До нього ставилися з презирством, і ми мали його за ніщо. Але він вкритий був виразками за гріхи наші і прийняв муки за беззаконня наші», (Ісайя, глава III, стихи 2–4)

Кінець кінцем, якщо вірити пророцтвам, то виходить, що і все життя, і всі гріхи, і вчинки Саббатая було провіщено вже за багато тисяч років до нього.

І в це вірили.

На землі було багато різних чудотворців і вчителів, напівбогів і богів. І між всіма ними є велика схожість.

Усі вони народжувались незвичайно.

Усі вони творили безліч чудес: зціляли хворих і покалічених, виганяли злих духів тощо.

Усі вони бачили різні привиди: до них з’являлись ангели, з ними розмовляли боги.

Є ще одна схожість між всіма чудотворцями і напівбогами: всі ці святі вірили, що вони справді не прості люди. І вірили цілком щиро. І ця віра передавалась від них народові.

З другого боку, і віра народу в чудотворців впливала на них самих — передавалась їм. Це ще більше зміцнювало їхню силу. І чудотворці ставали такими могутніми, що їм корилися мільйони людей. Вони володіли їхніми душами і справді творили чудеса.

Бачити ангелів і розмовляти з богами — хіба це не чудо?

Зціляти хворих і воскрешати мертвих — хіба це не чудо? А виганяти бісів і взагалі злих духів — хіба не чудо?

Але, може, всі розповіді про такі чудеса тільки дурисвітство, вигадка, прикраси або хибні думки?

Зрозуміло, іноді не обходиться і без цього. Було вже сказано, що віруючі завжди прикрашають те, що сприймають як чудо. Складають про це перекази, поширюють легенди.

Але в кожному переказі є і частка правди. Це теж було показано в цій книжці на прикладі каміння, що співає, всесвітнього потопу та інших прикладах.

Можливо, є частка правди і в розповідях про видіння та зцілення?

Оце і треба дослідити. Але так дослідити, щоб не лишалось ніякого сумніву в тому, чудеса це чи не чудеса.

Для цього насамперед треба вивчити, за яких саме обставин відбувалися і відбуваються різні видіння, що здаються чудесними.

Не знаючи цих обставин, не можна вирішити, як, чому і коли вони відбуваються.

Ось, наприклад, видіння, що їх може бачити всяка людина, коли захоче.

Тут на малюнку зображено чорні кола, одне в одному. Намальовані кола, зрозуміло, не крутяться, а можна зробити так, що вони ніби закрутяться. Для цього треба тільки взяти книжку в руки і покрутити, потрясти нею перед собою кілька секунд, пильно дивлячись на малюнок. Коли око втомиться, тоді здається, що всі намальовані кола дуже швидко крутяться в один і той же бік. Звичайно, вони насправді не крутяться, але здається, що крутяться. Виходить, іноді нам ввижається те, чого зовсім не буває.

А ось намальовано аж шестеро кіл з зубчастим колесом усередині.

Коли покрутити малюнок, здається, що всі кола теж крутяться, і зубчасте колесо також, причому крутяться так, що всі кола в один бік, а зубчасте колесо — в другий. Отже, і тут ввижається те, чого зовсім немає.

Погляньте на малюнок, на якому зображено два цілком однакові чотирикутники, складені з великої кількості ліній. В одному чотирикутнику лінії ідуть уздовж, а в другому впоперек. Який же з них ширший і який вищий? Здається ширшим той, усередині якого лінії ідуть вертикально, а вищим — той, що його посмуговано впоперек. Але чи так це? Щоб дізнатися точно, досить чотирикутники виміряти; тоді вийде, що обидва вони цілком однакові. Отже, тут здається те, чого немає.

А ось малюнок, на якому накреслено декілька довгих ліній, які перетинаються короткими скісними лініями. На однаковій чи не на однаковій відстані одна від одної розташовані ці довгі лінії на всьому своєму протязі? Здається, зовсім не на однаковій. Вони нібито нахилені одна до одної, сходяться і розходяться. Але чи так це? Досить взяти папірець і виміряти. Тоді виявиться, що лінії зовсім не розходяться. Отже, і тут око бачить те, чого насправді нема.

А яка з двох ліній довша — АБ чи ВГ? Обидві вони цілком однакової довжини, а здається зовсім інше.

А лінії аб і вс? Обидві вони — і гладенька, і покреслена — здаються однаковими, а насправді покреслена коротша.