Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

ще глибше проникнути в таємниці премудрості, Аполлоній вирушив до Індії — повчитися в тамтешніх мудреців. Він відвідав багато країн. Аполлоній побував і в жерців, і в царів. Але розкішні палаци й храми зовсім не приваблювали його, і він казав про них: «Для кого це — багатство, а для мене — та ж солома».

Кілька місяців він прожив у Індії і навчився там не тільки мудрості, але й чудесам. Він зціляв хворих, виганяв злих духів, повертав зір сліпим і навіть воскрешав мертвих. Якось у Римі Аполлоній зустрів похоронну процесію. Ховали молоду дівчину, а її жених плачучи ішов за її труною. Аполлоній звелів зупинити процесію, запитав ім’я померлої, потім доторкнувся до неї рукою, сказав кілька слів, і дівчина воскресла, неначе прокинулася від сну. Іншим разом Аполлоній знищив чуму. Він же зупинив землетрус. У старовинних книгах розповідається, ніби Аполлоній постійно пророкував, причому завжди правильно. Він умів передбачати майбутнє. Пророк розумів усе, що творилося навколо нього. Був, наприклад, за словами переказу, такий випадок. У Римі вбили імператора Домініціана.

В цей самий день Аполлоній перебував далеко від Рима. І, незважаючи на це, повідав своїм друзям, що відбувається в цю мить у Римі.

Про Аполлонія розповідали, що він робив такі чудеса, які міг творити тільки бог. А сам пророк про себе казав, що діє з веління богів. Боги з’являлися до нього уві сні й у видіннях. Аполлоній жив, весь час підтримуючи з ними зв’язок, він навіть знав їхні думки. Але сам чудотворець не був богом, а учні й віруючі з народу називали його «богочоловіком». Це була людина великої душі і надзвичайної душевної щирості. Аполлоній найбільше дбав про те, щоб навчити людей хорошому і правильному життю. Аполлоній учив любити ближнього і робити добро. Він умовляв людей допомагати один одному. Весь час його оточували учні, і він ходив із міста в місто, проповідуючи своє вчення. Заради цього пророк навіть зазнавав утисків.

Звичайно, в Аполлонія були вороги, і вони донесли на нього римському імператорові. Імператор покликав його до себе на суд. Друзі радили Аполлонію не приходити, щоб уникнути неминучої смерті. Але Аполлоній усе-таки пішов, і імператор судив його несправедливим і немилостивим судом. Але він не наважився засудити пророка до страти. І Аполлоній прямо із залу суду якимсь чудом перенісся невідомо куди за кілька десятків кілометрів від Рима і прийшов до своїх друзів. Ті були вражені цим чудом, і навіть не хотіли вірити, що це їхній учитель. Тоді Аполлоній дозволив їм доторкнутися до себе і цим переконав, що він не привид.

Багато років проповідував Аполлоній і вчив справедливості і душевній чистоті, викривав беззаконня, захищав правду і зціляв моральні слабості, вчив людей вірити богам, будувати храми і молитися. Аполлоній так молився богам: «О боги, зробіть, щоб скрізь панувала правда і поважали закон». Він учив, що праведним і щирим богам потрібні і віруючі, праведні та щирі. А коли прийшов час Аполлонію вмирати, він вирушив на острів Родос. Там схопили пророка жерці, яким не подобалися його проповіді, і закували в кайдани. Але Аполлоній раптом зник і піднісся на небо. Тоді почулися таємничі голоси: «Залиш землю і йди на небо». А в цей час двері храму відчинилися самі собою. Так розповідає старовинна книга.

Але і після смерті Аполлоній з’являвся ще до людей. Так, одного разу він з’явився до невіруючого юнака і переконав його, що людська душа безсмертна.

Навіть християни того часу поважали Аполлонія. Римський імператор Каракалла спорудив йому окремий храм, а імператор Александр Север помістив його зображення у своїй молитовні поруч з зображенням Христа. Навіть через кілька сот років після його смерті в римлян збереглися спогади про Аполлонія Тіанського. Вони вказували на нього християнам як на взірець людини і твердили, що Аполлоній визначніший за Христа. Казали, що Аполлоній творив такі самі чудеса, як і Христос. Казали, що він така ж щира і незвичайна людина, як і Христос. Є книги, написані латинською мовою, де розповідається про життя Аполлонія з таким же благоговінням, як у євангелістів описано життя Христа.

Словом, Аполлоній Тіанський був таким же чудотворцем і бого-чоловіком, як і інші великі віровчителі.

Так говорять про нього старовинні книги, подібно до того як розповідають і про інших віровчителів.

І словам цих книг вірили теж мільйони людей, як вірять і іншим старовинним книгам. І їхнім розповідям про чудеса, про зцн лення, про вигнання бісів, про пророцтва. Словом, і тут було те саме, що скрізь і завжди.

І всюди і завжди великі чудотворці і віровчителі вважали себе рятівниками всього людства. І віруючі теж вважали їх такими ж рятівниками, які нібито самими богами помазані на цю справу. По-староєврейському помазаник «машіах», тобто месія. Такими месіями віруючі вважали Заратуштру, і Будду, і Магомета, і Христа, і навіть Аполлонія Тіанського. Але, крім них, у всіх країнах було ще безліч різних маленьких месій. Протягом двох тисяч років їх з’являлося стільки, що всіх і не перелічиш.

ВЕЛИКІ І ЧУДЕСНІ ПРОРОКУВАННЯ

Але от що особливо цікаво: про всіх таких незвичайних людей завжди і скрізь казали й кажуть, що їх появу заздалегідь було передвіщено.

І справді, в різних старовинних книгах, у стародавніх пророків можна знайти якісь слова, підхожі для такого випадку. Правильно і те, що ці слова справді наче завбачають появу віровчителів. Передрікають і Будду, і Магомета, і Заратуштру, і всіх інших. Що ж за чудо — ці пророцтва? І чому вони є у всіх народів і в усіх священних книгах?

Над цим уже давно й немало думали мудреці та мислителі різних народів і прийшли ось до яких висновків.

Дуже багато слів кожної старовинної книги можна розуміти і перетлумачувати так, що вони немов і справді здадуться пророцтвом, говорять про цього самого віровчителя, незвичайну людину. Наприклад, старовинні книги твердять: «Настане час, коли божество зійде на землю і втілиться в людині, що народиться незвичайно». Як тільки з’явився віровчитель,