Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

Цікаво, чи правда, що саме наші очі бачать видіння? Людині здається, що видіння з’являються в неї перед очима і що їх бачить око. Проте чи так це?

Бували і бувають такі випадки. Одному офіцерові на війні шаблею полоснули по очах. Очі в нього витекли. Він осліп, а у всьому іншому лишився цілком здоровою людиною. Привезли його додому, пожив він дома з тиждень і раптом почав бачити видіння. Офіцер бачив друзів і знайомих, бачив ліси і гори. І бачив ясно і виразно. Як же він міг їх бачити, коли був сліпий, без очей?

Справа в тому, що людина бачить не тільки очима, а й мозком.

Мозок міститься в людини всередині голови — у черепі, який захищає цю ніжну і важливу частину тіла. Від мозку іде до кожного ока по нерву. Очний, або зоровий, нерв увіходить в око ззаду і тут розпадається на тонесенькі нервові розгалуження, що вистеляють зсередини задню стінку ока. Це розгалуження зорового нерва зветься сітчатою оболонкою, або сітчаткою. На сітчатці утворюється відображення всього того, що людина бачить. Будь-яке світло впливає на сітчатку, викликає в ній зміни, збуджує і подразнює її. Це подразнення зветься збудженням сітчатки. Збудження сітчатки по волокнах зорового нерва передається до мозку аж до того місця, де починаються волокна зорового нерва. Це місце розташоване в потиличній частині мозку, праворуч і ліворуч, і зветься центром зору. Коли збудження дійде до зорового центра, в ньому теж виникають якісь зміни, і тоді людина бачить. Які саме зміни — про це досі ніхто ще точно не знає[18]. Відомо тільки: від усього, що людина бачить, у її мозку залишаються нібито якісь відбитки, сліди.

А все, що відбилося, зберігається там, інакше кажучи, запам’ятовується: і кольори, і розміри, і світло, і тіні, і обриси.

Те, що запам’яталось, тримається міцно. І не тільки тримається, але може й пригадатися, тобто ніби ожити. А коли все це оживає, тоді людині здається, що вона бачить його знову.

Це саме і сталося з сліпим офіцером. Сліпий, безокий офіцер побачив видіння. Чим же він їх побачив? Не очима, а мозком.

Отже, тут суть справи не лише в очах, а і в мозку.

У сплячої людини теж очі не діють, а вона все-таки бачить спи.

Бувають ще такі хвороби, під час яких очі перестають бачити, хоча вони нітрохи не зіпсовані і не хворі. Чому ж це буває? Тому, що ушкоджено тут мозок, а не око, причому ушкоджено саме в тому місці, де кінчаються зорові нерви і де зберігаються сліди від усього, що людина колись бачила. Це місце розташоване в мозку, біля потилиці. Траплялися такі випадки: на війні людину поранено саме в це місце голови; як тільки це сталося, людина втрачає зір, — око вже не може бачити, хоча й лишається цілим. Пошкоджено мозок, а не бачить око.

Але людина сліпне від рани в мозку лише тоді, коли пошкоджено певне місце всередині голови, саме на потилиці. На малюнку зображено людський мозок, а на ньому показано місце, яке повинно залишатися цілим і недоторканим, щоб людина могла бачити. Це місце зветься центром зору.

Досить у центрі зору пошкодити хоч трохи поверхню мозку, як уже правильність людського зору порушується. А досить це місце чимось збудити, стурбувати, подразнити, як людині починає здаватися, що вона щось бачить. Це пояснюється особливо будовою мозку.

На поверхні людського мозку є речовина сірого кольору, яка оповиває весь головний мозок з усіх боків наче корою. Ця сіра речовина так і зветься — корою головного мозку. Сама ж товща мозку являє собою речовину білого кольору.

Розглянувши у мікроскоп тонку пластівку, вирізану з сірої кори мозку, можна побачити, що ця кора має складну будову. На малюнку видно круглі і трикутні грудочки особливої форми, одні більші, інші менші, В мозковій корі їх дуже багато. їм дано назву клітинок. Ці клітинки мають особливі відростки, схожі на вусики. Одні з таких відростків дуже довгі, а інші короткі, як це показано на малюнку. Довгий відросток схожий на дуже тонку ниточку або волокно.

З отаких нервових ниточок і утворено очний нерв. У цьому нерві безліч таких ниточок» складених уздовж одна поряд з іншою. Кожне волоконце нерва іде в око від якоїсь клітинки, що міститься в сірій речовині (корі) головного