Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

б картину мозаїки світлих і темних плям, що швидко рухаються, міняються місцями, поволі затухають в одному місці і виникають в іншому. Заглушуючи непотрібне збудження різних ділянок мозку, гальмування дає можливість людині зосередитись саме на тому, що потрібно в даний момент, що цікавить її, Процес збудження, навпаки, дає можливість установлювати все нові і нові зв’язки. Коли гальмування охоплює всі ділянки мозку, настає сон. При цьому під час сну можуть створюватися окремі осередки збудження: виникають сновидіння. Всі ці явища автор, який ще не знав учення I. II. Павлова про вищу нервову діяльність, пояснює приливом крові до різних ділянок мозку. ">[20]

Подібно до цього зберігається і ніби відбивається в мозку все, що людина бачить, чує, нюхає, обмацує, пробує язиком. Уже зазначалося, що в головному мозку в його сірій корі є особливі місця, або центри. На малюнку показано центри: зоровий (4), нюховий (2); так само є в мозку і центри дотиковий, слуховий (3), руховий (5), мови (1) тощо.

Коли людина щось відчуває — значить, у неї збуджений або подразнений якийсь центр у мозку. Коли людина бачить — у неї збуджений зоровий центр; коли людина чує—у неї збуджений слуховий центр; коли щось сприймає дотиком — дотиковий центр тощо. Але жоден з цих центрів не діє сам собою, тобто коли до нього не доходять ззовні якісь збудження або подразнення. Звідки ж приходять усередину мозку до різних центрів всілякі подразнення? Ззовні. Відбувається це так: до зорового нерва подразнення ідуть від очей, до слухового — від вуха, до дотикового — від шкіри, до нюхового — від носа. В оці, у вухах, в шкірі є нерви. Світло і кольори подразнюють нерви зорові; всілякі звуки подразнюють нерви вушні; від їжі і питва подразнюються нерви язика в роті; різних запахів — нерви шкіри всередині носа; від рухів тіла — нерви м’язів. Отже, завжди буває так, що спочатку подразнюються кінцівки нервів. Від таких зовнішніх подразнень нерви збуджуються. Ці збудження передаються далі, в мозок, і доходять до того чи іншого центра. Як тільки збудження дійшло до центра — людина починає відчувати. Отже, в нервових клітинах центра відбулися якісь зміни[21]. Людина відчуває світло, запах, звук, тепло, холод. Усі ці відчуття можуть зберігатися довгий час і при нагоді оживати. А коли вони оживають, людина починає бачити, чути і сприймати дотиком те, що бачила, чула і відчувала на дотик задовго перед цим.

Збудження, що дійшло до центрів, залишають там якісь сліди, а ці сліди зберігаються. Через це не пропадають остаточно і відчуття, вони теж запам’ятовуються. Пам’ять — це, виходить, слід того, що дійшло до певного центра. Кожен знає, що пам’ять може зберігати з року в рік цілий ряд найрізноманітніших відчуттів, колись пізнаних людиною. Вони постійно, кожного дня оживають у нашому мозку. Всяка людина добре знає це, коли каже: «Я згадав ось те й ось те», «Це мені нагадало оте».

Але чому всі ці відчуття і спогади можуть виникати разом? Чому людина може в один і той час і бачити, і чути, згадувати відразу цілі складні картини минулого, а не одне тільки якесь відчуття? Це відбувається тому, що всі наші центри — зору, слуху, нюху, дотику та інші — не лежать окремо один від одного, так само як не лежать окремо і ті клітинки, з котрих ці центри складаються.

Як уже було сказано і показано на малюнку, кожна клітинка має безліч відростків, схожих на щупальця або вусики. Такими відростками клітинки з’єднуються одна з одною. По цих відростках подразнення передаються від одних клітинок до інших.

Крім того, від однієї частини мозку до другої прокладено нервові ниточки — волокна. За їх допомогою один бік мозку з'єднується з протилежним, одне його місце — з іншими місцями. Так, наприклад, те місце, куди ідуть нерви від ока, з’єднується з місцями, куди ідуть нерви від ушей, язика, носа, шкіри. Отже, всі враження, які приходять у мозок ззовні, тобто через очі, вуха, шкіру, ніс, язик, не лишаються в мозку окремо одне від одного. Вони немовби зливаються, з’єднуються між собою. Завдяки такій будові людина може мати уявлення про будь-яку річ, що її вона бачить, чує, нюхає, сприймає дотиком, куштує і пізнає різними способами, різними органами чуття.

Ось, наприклад, апельсин. Він круглий, має оранжевий колір, кисло-солодкий смак, приємний запах. На дотик він трохи шорсткий і круглий. Усе це різні відчуття від апельсина, і виникають вони в нас завдяки різним враженням, які стікаються в людський мозок: одні через очі, другі через язик, треті через ніс, четверті через руки, що його обмацують. Усі ці враження завдяки будові мозку з’єднуються між собою і складають одне ціле, Так і утворюється з них у мозку сприйняття того, що людина називає апельсином. Апельсин чи якась інша річ — це не що інше як відчуття, котрі надійшли в мозок у різний час і об єдналися в одне