Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

В інших видіннях з’являлися до Магомета і джини, тобто злі духи. Така подія сталася одного разу у відлюдному місці в долині Наклах, поблизу Мекки. Злі духи з являлися до нього і під час сну. І ці видіння і віщі сни здавалися самому Магомету і всім віруючим в нього справжніми чудесами.

Та Магомет і сам творив чудеса. Цього вимагав від нього натовп, що оточував його. Люди казали йому:

«Мойсей, Христос та інші пророки творили чудеса, щоб довести, що вони посланці самого бога. Якщо й ти справжній пророк, то твори чудеса і ти. У Ноя була райдуга, в Соломона — таємниче кільце, у Мойсея — чудотворний жезл, а Ісус приборкував буйних і воскрешав мертвих».

Якийсь Хабаб, прозваний Мудрим, зажадав від Магомета, щоб той дізнався, що є в Хабаба в шатрі і навіщо це шатро принесли в Мекку.

Після цього, розповідає переказ, Магомет нахилився до землі і почав щось креслити на піску, а потім підвів голову і відповів:

«О Хабаб, ти приніс сюди з собою дочку свою Сатіху, глуху і німу, сліпу і покалічену, сподіваючись дістати допомогу їй від неба.

Іди ж до свого шатра, і заговори з дочкою, і почуй її відповідь. І знай, що бог всемогутній».

І старий Хабаб пішов до свого шатра, а назустріч йому легкою ходою, з розкритими обіймами вийшла дочка його, не глуха і не німа, не сліпа і не каліка.

Пророк Магомет, твердить переказ, зцілив її.

Потім люди зажадали від Магомета, щоб він зробив таке чудо: вкрив небо ополудні надприродною темрявою і примусив місяць спуститися на землю і зупинитися на шпилі священного храму Кааби (в Мецці). Магомет зробив і це чудо так само легко, як і перше. За його словом затьмарився ясний день, а місяць відокремився од неба і зупинився на шпилі Кааби. Потім він сім разів обійшов навколо храму і низько вклонився Магомету, а той звелів йому ввійти в правий рукав свого плаща і вийти в лівий. Місяць так і зробив, а тоді знову піднявся на небо. Так розповідається в магометанському переказі. І багато людей після цього увірували в пророка.

Але ще більше було людей, які зовсім не вірили в такі чудеса. І магометани казали християнам і євреям, що не вважали Магомета пророком: «Адже зупинилося сонце за наказом пророка Ісуса Навіна. Чому ж не пересуватися місяцю за наказом пророка Магомета і не ввійти в його рукав? Для бога і те і друге однаково можливе!»

Магомет зробив і багато інших чудес. Він примушував німих говорити, глухих чути, сліпих бачити. Слабосилі в нього ходили, мертві воскресали. Отже, і Магомет проробляв ті самі чудеса, що й персидський віровчитель Заратуштра, і індуський Будда, і китайський Конфуцій.

Були такі самі чудотворці і в усіх інших країнах. І завжди і всюди бувало й буває так: де є люди, які вірять в чудеса, там саме чудеса і трапляються. А де є віра в чудеса, там є і чудотворці.

І от що особливо варто уваги: боги і чудотворці в різних країнах різні, а чудеса скрізь однакові. Траплялось багато разів, що ті самі чудеса творилися на очах у всіх людей, які поклонялися, на наш погляд, найбезглуздішим богам: Аполлону, Венері, Зевсу та всяким іншим.

Ось, наприклад, про яку дивовижну пригоду розповідає одна старовинна книга, написана латинською мовою через 200 років після початку нашого літочислення. В цій книзі мова йде про славнозвісного віровчителя, пророка і чудотворця Аполлоиія, що народився в місті Тіані (в Малій Азії).

Аполлоній Тіанський жив у ті самі часи, коли, за твердженням євангелій, жив Ісус Христос, і трохи пізніше. Про нього говорили, що він не звичайна людина, а втілення бога на землі. Казали, що бог Прометей з’явився до його матері й оповістив про свій намір народитися на світ, олюднитися не інакше, як через неї.

Одного разу, перед самим народженням Аполлонія, мати його випадково заснула. Тоді лебеді проспівали їй чудову пісню, а тільки народилася дитина, спалахнула блискавка. Цим боги хотіли провістити славу новонародженого, його високу божественну природу і все, що він мав здійснити.

Коли Аполлоній підріс, усі і справді побачили, що це — людина незвичайна. Усіх дивували і його врода, і розум, і серце. Він швидко вивчив усі науки того часу, а коли закінчив своє навчання, то оселився в храмі бога Ескулапа, відростив довге волосся, облачився в скромний одяг, скинув взуття, перестав їсти м’ясо й у всьому почав додержувати цілковиту чистоту.

Незабаром про нього розлетілася чутка по всіх-усюдах, і народ юрбами посунув до нього. Аполлоній відмовився од багатої спадщини і одразу почав готуватися до служіння суспільству. А коли він став на цей шлях, то присвятив себе справі проповіді добра й істини. Він багато розмовляв з мудрецями і народом. І десятки людей почали вбачати в ньому свого вчителя. Щоб