Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

Те саме розповідають і про великого китайського мудреця Кун-цзи, або Конфуція.

Конфуцій теж славетний і «великий» віровчитель і мудрець. Його віровчення поширене в Китаї. У нього, як і в Будди, і досі дуже багато послідовників. І його, як і Будду і Заратуштру, віруючі китайці вважають не звичайною людиною, а втіленням «таємничих сил» і великим чудотворцем.

Ось що розповідає про його народження старовинна китайська легенда.

Одного разу мати Конфуція побачила страшну потвору. Це була Xi-Лін, тварина, схожа на єдинорога. Страхіття це підійшло до матері Конфуція і раптом упустило з рота коштовний камінь. Оцей камінь і дав життя Конфуцію. Китайські народні легенди розповідають, що Конфуцій теж творив всілякі чудеса так само, як Заратуштра і Будда. Конфуція теж випробовували злі духи. Без цього не обходиться жоден великий «чудотворець», жоден віровчитель. Хіба міг би він бути проповідником нової віри, якби боявся спокуси злих духів? Так міркують усі послідовники всіх великих віровчителів, і тому про мудреців розповідають, що їх, безсумнівно, спокушали з усієї сили злі духи.

Конфуцію, як і іншим віровчителям, з’являлися у видіннях різні таємничі сили. Конфуцій, як і інші віроачителі, побував на небі і бачив на власні очі богів.

Такі розповіді про нього досі ходять в народі, що вірить у нього.

А ось що розповідають мусульмани про свого «великого пророка Магомета», котрий, як відомо, був засновником мусульманської віри і жив на 600 років пізніше, ніж, за євангельськими переказами, жив Христос.

Народження Магомета теж супроводжувалося чудесами і знаменнями, які провіщали появу незвичайного немовляти. Переказ твердить, ніби мати Магомета не відчула болю під час пологів. Як тільки дитина з’явилася на світ, небесний вогонь осяяв місцевість, а новонароджене немовля підвело очі до неба і вигукнуло: «Бог — великий. Нема бога, крім бога, а я пророк його!» Небо і земля захиталися під час його народження. Ріки вийшли з берегів, і всі ідоли в світі упали. А один старик показав народові немовля й оповістив, що воно — «слава його племені».

Багато чудес сталося і в дитинстві Магомета. Вівці кланялися йому, коли він проходив, а під час однієї подорожі мул, який віз Магомета, раптом заговорив людською мовою і сповістив, що він несе на своїй спині найвидатнішого з пророків. Так розповідається в арабській легенді.

Розповідають також, що дев’ятимісячний Магомет уже виявив таку мудрість, якій дивувалися всі, хто слухав його. До Магомета з’являлись видіння, і він творив чудеса. На четвертому році життя до Магомета спустилися два ангели, що сяяли світлом. І один з них розкрив йому груди, вийняв звідти серце, очистив його від усякої скверни та бруду, вичавив з нього чорні отруйні краплі первородного гріха, успадковані від прабатька Адама, потім наповнив його вірою, знанням і пророчеським світлом і вклав його знову в груди дитини. І все це було зроблено так, що Магомет навіть не відчув ніякого болю. З цього часу, сказано в священній книзі, його обличчя засяяло таємничим світлом, а між плечима з'явилася печать пророцтва — зовнішній знак божественного посланництва. Так говорили люди, які вірили в Магомета; а невіруючі вважали цю печать простісінькою великою родимкою завбільшки з голубине яйце.

Магомету, як і іншим пророкам, з’являлися видіння багато разів. Якось уночі він лежав, обгорнувшись плащем, і раптом почув голос, що кликав його. Він підвів голову і побачив таке сліпуче сяйво, що навіть знепритомнів. А коли опам’ятався, перед ним стояв ангел в образі людини, а в руках у нього був шовковий згорток, увесь покритий письменами.

«Читай!» — сказав ангел.

«Я не вмію читати», — заперечив Магомет, бо він був неписьменний.

«Читай, — удруге сказав ангел, — в ім’я господа, який створив усе! Читай в ім’я всевишнього, який навчив людину користуватися пером!»

Після цього Магомет відчув, наче його розум осяяло небесне світло. І він прочитав те, що було написано на згортку — веління божі, які потім і були переписані в «священну» мусульманську книгу — коран. Тому всі магометани вважають коран не звичайною, а «богонатхненною» книгою.

Так і буддисти вважають «богоодкровенними» свої «священні» книги, китайці — свої, індуси — свої, євреї — свої і християни — свої.

Інша легенда розповідає, що Магомет часто чув якісь таємничі голоси, які зверталися до нього: «Магомете! Магомете!» Коли Магомет прогулювався поблизу міста Мекки, кожне дерево, кожен камінь вітали його такими словами: «Благо тобі, посланцю божий!»

«Сили небесні» з’являлися до Магомета безліч разів. Одного разу він був на горі Хіва і почув голос, що лунав з неба. Оглянувшись, Магомет раптом побачив архангела Гавриїла, що сидів між небом і землею на троні із схрещеними ногами.