Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) - Ярослав Юрійович Тінченко
(?—?) — начальник штабу групи Дієвої армії УНР.
Станом на 01.01.1910 р. — поручик 8-го Східно-Сибірського стрілецького полку (урочище Барабаш). Останнє звання у російській армії — підполковник.
Навесні 1919 р. — начальник оперативного відділу штабу Східного фронту Дієвої армії УНР. З початку серпня 1919 р. — начальник штабу Київської групи Дієвої армії УНР. Подальша доля невідома.
Капустянський М. Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 році; Маланюк Є. Уривки зі спогадів. — Київ. — 2004. — С. 80, 82, 199.
РЄЗВУХІН
(?—?) — старшина Дієвої армії УНР.
З 14.12.1918 р. — т. в. о. начальника штабу 8-ї пішої кадрової дивізії.
ЦДАВОУ. — Ф 1078. — Оп. 2. — Спр. 39. — С 31.
РИБАЛКО-РИБАЛЬЧЕНКО Федір Хомич
(1893—?) — підполковник Армії УНР.
На військовій службі з 01.10.1914 р. Закінчив 1-ше Київське військове училище (1915). Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
З 20.12.1917 р. — командир кінно-кулеметного загону 1-го Гайдамацького куреня військ Центральної Ради в Одесі, з 28.12.1917 р. — командир цього куреня. З 28.02.1918 р. — комендант ст. Бірзула. З 04.07.1918 р. — помічник начальника голтського відділу залізничної охорони. З 20.10.1918 р. — начальник знаменського відділу залізничної охорони. З 05.02.1919 р. — командир збірного куреня Залізнично-Технічного корпусу Дієвої армії УНР. З 13.03.1919 р. — комендант 1-го етапу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. У грудні 1919 р. був інтернований польською владою у Луцьку. З 01.04.1920 р. — командир старшинської сотні 6-ї запасної бригади Армії УНР. З 01.05.1920 р. — зв'язковий старшина при 4-й дивізії польської армії. З 21.06.1920 р. представник Генерального штабу УНР при штабі польських військ. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф 1078. — Оп. 2. — Спр. 53. — С 78; Спр. 169. — С. 118.
РИБАЧУК Микола
(06.12.1890-19.09.1966) — підполковник Армії УНР.
Народився у Києві. Навчався на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету, закінчив військове училище у Петрограді. Брав участь у Першій світовій війні, був двічі поранений. У 1917 р. — начальник унтер-офіцерської школи запасних гвардійських полків у Петрограді. Останнє звання у російській армії — капітан.
Восени 1917 р. зорганізував у Петрограді український курінь, з яким 01.12.1917 р. увійшов до українізованого X армійського корпусу. З весни 1918 р. — старшина Військового міністерства УНР. Станом на 04.08.1920 р. — комендант штабу Головного управління Генерального штабу УНР. Учасник Другого Зимового походу.
Рибачук Микола, фото 1920 року (За Державність — Варшава. — 1938 — 4 8)
З 1928 р. служив контрактовим офіцером польської армії — у складі 41-го піхотного полку у Сувалках. На чолі батальйону 3-го Гродненського полку брав участь у Німецько-польській війні та обороні польськими військами Львова від німців у вересні 1939 р. Останнє звання у польській армії — майор.
Рибачук Микола, фото 1960-х років (Вісті Комбатанта — Нью-Йорк. — 1966. — Ч. 4/5)
У 1941–1944 рр. працював в Українському центральному комітеті у Кракові та Любліні.
З 1944 р. — на еміграції у Західній Німеччині, з 1950 р. — у США. 24.05.1964 р. прийняв свяіценицький сан, був настоятелем церкви Пресвятої Богородиці УПЦ у Кліфтоні (штат Нью-Джерсі). Похований на Баунд-Бруці.
Тризуб. — Нью-Йорк. — 1966 — Ч. 41. — С 23, Руккас А. Участь українців — контрактних офіцерів польської армії у вересневій кампанії 1939 р// Київська Старовина — Київ. — 2003. — Ч. 3. — С. 90—102, Некролог//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1966. — № 4–5. — С. 90.
РИБИЦЬКИЙ Аркадій Олександрович
(1867 — після 1931) — полковник Армії УНР.
Народився у м. Камянець-Подільський. Закінчив Псковський кадетський корпус, Єлисаветградське кавалерійське училище (1887), вийшов корнетом до 34-го (згодом — 12-го) драгунського Стародубівського полку (Волочиськ). З 1910 р. — підполковник з переводом до 2-го лейб-драгунського Псковського полку (Сувалки), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. З 1915 р. — полковник, командир полку. Останнє звання у російській армії — полковник. 28.11.1917 р. демобілізувався з російської армії та повернувся до Кам'янця-Подільського.
З 15.04.1918 р — член Подільської ремонтної комісії Армії УНР, згодом — Армії Української Держави. З 24.09.1918 р. — командир 13-го Стародубського кінно-козачого полку Армії Української Держави. З 01.03.1919 р — голова окремої Чернігівської ремонтної комісії Дієвої армії УНР. З 01.05.1919 р. — голова Подільської ремонтної комісії Дієвої армії УНР. З 01.05.1920 р. — начальник головного управління ремонту (постачання) війська кінським складом. З 30.10.1920 р. — булавний старшина для доручень при інспекторі кінноти Армії УНР. З 12.11.1920 р. — булавний старшина 1-го відділу Організаційного управління Генерального штабу УНР. У 1921 р. представлявся до звання генерал-хорунжого, але представлення було відхилене.
05.12.1923 р. повернувся в Україну, був призначений викладачем до Українського кавалерійської школи ім. С. Будьоного у Зінов'євську (теперішній Кіровоград). У 1925 р. демобілізувався з РСЧА. Працював у Зінов'євську інструктором з коневодства. 16.10.1930 р. був заарештований у справі «Весна» (т; зв. контрреволюційна змова колишніх офіцерів). 15.06.1931 р. був засуджений до 5 років заслання у Казахстані. Подальша доля невідома.
Рибицький Аркадій, фото 1930 року (ДАСБУ)
ДАСБУ. — Ф. 6. — Спр. 67093. — Т. 2388, архівно-слідча справа Рибицького А. О.; ЦДАВОУ. — Ф 1078. — Оп. 2. — Спр. 169. — С 73–74; Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 652. — С 37.
РИХВАЛЬСЬКИЙ (Абрильба-Рихвальський) Йосип Григорович (Георгійович)
(12.02.1896-?) — підполковник Армії УНР.
Походив з міщан Житомира. Склав іспит на однорічника 2-го розряду при 1-му Київському реальному училищі. 11.10.1915 р. вступив рядовим до 26-го піхотного запасного батальйону. 08.10.1916 р. закінчив 3-тю Київську школу прапорщиків.
Навесні 1917 р. — голова української ради 53-ї піхотної дивізії, з 19.05.1917 р. — уповноважений Центральної Ради
