Конституційне право України - Володимир Годованець

національні Збройні Сили, які стоять на сторожі державного суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України;

міжнародна правосуб’єктність;

офіційний статус державної мови;

наявність державних символів: Державного Прапора України, Державного Герба України, Державного Гімну України;

наявність столиці України.

Із суверенності держави випливає її незалежність; лише суверенна держава може бути незалежною й мати право самостійно вирішувати свої внутрішні та зовнішні справи без втручання в них будь-якої іншої країни.

Демократизм держави передбачає створення в ній найсприятливіших умов для широкої та реальної участі її громадян в управлінні справами держави й суспільства, забезпечення багатоманітності політичного та культурного життя.

Демократична держава:

забезпечує послідовне здійснення принципу народовладдя (через демократичну виборчу систему);

має розвинену систему прав і свобод людини та громадянина;

діє за принципом розподілу влад із залученням демократичного механізму зняття суперечностей між окремими гілками державної влади;

гарантує та забезпечує демократичний статус органів місцевого самоврядування тощо.

Проголошення України соціальною державою означає її орієнтацію й діяльність щодо здійснення широкомасштабної та ефективної соціальної політики, спрямованої на реальне забезпечення прав людини та громадянина, охорони праці та здоров’я людей, встановлення гарантованого мінімального розміру оплати праці, надання державної підтримки сім’ї, материнству, батьківству, дитинству, інвалідам і людям похилого віку, розвиток системи соціальних служб, встановлення державних пенсій і допомог.

Соціальна держава:

визнає людину як найвищу соціальну цінність;

правовими методами забезпечує здійснення принципу соціальної справедливості;

підтримує розвиток соціальної активності населення;

здійснює соціально орієнтовану політику: разом із захистом соціально слабкої частини населення всіляко сприяє розвитку не забороненої законом соціальної активності членів суспільства, у тому числі підприємницької діяльності;

закріплює в чинному законодавстві ефективну систему державних соціальних служб, які повинні на практиці здійснювати соціальний захист населення, і надає цим службам статус пріоритетних у складі державного апарату тощо.

Правовою називають державу, в якій забезпечене верховенство права, а діяльність держави, її органів і посадових осіб реалізується на основі й у межах, визначених правом; в якій не тільки особа відповідає перед державою за всі свої дії, але й держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність та її наслідки.

Правова держава:

закріплює в Конституції принцип верховенства права;

на конституційному рівні забезпечує обов’язковість створення ефективного механізму практичного захисту прав і свобод людини та громадянина;

забезпечує реалізацію в державі всіх прав і свобод людини та громадянина, що закріплені в міжнародних актах, ратифікованих нею, тощо.

Принцип унітарності нашої держави означає її єдність, соборність у політичному, економічному, соціальному, культурному (духовному) та інших відношеннях. Вузловим моментом єдності держави є її територіальна єдність.

Перед кожною державою на початку її становлення або на історичних зламах стоїть проблема вибору форми держави. У теорії конституційного права — це спосіб організації вищих органів держави, територіальний устрій державної влади та методи її здійснення. Форма держави складається з трьох елементів: форми державного устрою, форми правління та політичного режиму.

Форма державного устрою в науці конституційного права — це спосіб територіальної організації держави чи держав, які утворюють союз. Розрізняють дві форми державного устрою: федерацію та унітарну державу. Стосовно країн із багатонаціональним складом населення іноді використовується термін «форма національно-державного устрою».

Під формою правління розуміють організацію верховної державної влади, особливо її вищих і центральних органів, структуру, компетенцію, порядок утворення цих органів, тривалість їх повноважень, їх взаємовідносини з населенням, сутність участі останнього в їх формуванні. Форма правління є провідним елементом у формі держави. Форми правління розрізняють залежно від того, чи здійснюється верховна влада однією особою за спадкоємністю чи належить виборному органу. У зв’язку з цим виокремлюють монархічну та республіканську форми правління.

Політичний режим у науці конституційного права — це система прийомів, методів, форм, способів здійснення політичної (включаючи державну) влади в суспільстві. Це функціональна характеристика влади. Не існує єдиної типології політичних режимів. Найчастіше наука конституційного права виокремлює демократичний, авторитарний і тоталітарний політичний режими. Характер політичного режиму ніколи прямо не зазначається в конституціях держав (за винятком дуже розповсюджених вказівок щодо демократичного характеру держави), але майже завжди безпосередньо відображається в їх змісті.

«Україна є унітарною державою» — зафіксовано в статті 2 Конституції України.

Унітарна держава — це форма державного, а подекуди й національно-державного устрою, яка базується на верховенстві суверенітету (верховної влади) єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена. Інакше кажучи, унітарною вважається держава, у якій жодна з її частин не має статусу державного утворення.

У Конституції України чітко зафіксовано, що Україна є республікою (стаття 5), тобто однозначно проголошено встановлення в Україні республіканської форми державного правління.

Історичний досвід засвідчує, що існує декілька видів республіканського правління, найрозповсюдженішими серед яких є парламентська, президентська та напівпрезидентська, або президентсько-парламентська республіки. Відмінність між ними пов’язана насамперед з тією роллю, яку відіграє в політичному житті суспільства глава держави — президент, а також із розподілом відповідальності й компетенції між президентом і урядом.

Парламентська республіка характеризується тим, що, по- перше, парламент формально є повновладним органом, який формує політично відповідальний перед ним уряд і обирає (безпосередньо чи в складі особливої колегії виборців) президента, котрий стає главою лише держави, але не виконавчої влади. Президент здійснює свої повноваження зазвичай тільки за пропозицією уряду, очолюваного прем’єр-міністром. Парламент може відправити уряд у відставку, висловивши йому вотум недовіри, якщо той втрачає підтримку парламентської більшості. В останньому випадку президент має право за пропозицією уряду розпустити парламент і оголосити дострокові вибори. Класична модель парламентської республіки існує у ФРН та Італії.

Президентська республіка характеризується тим, що президент, котрий обирається, як правило, всенародно, юридично та фактично є главою держави та виконавчої влади. Він сам призначає й сам очолює уряд, який є відповідальним перед ним. Існує декілька моделей президентської республіки — США, Коста-Ріка, Уругвай, Замбія, Білорусія, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан.

Напівпрезидентська республіка являє собою своєрідний симбіоз із двох попередніх і відрізняється від них тим, що президент хоча й не є безпосереднім главою виконавчої влади, проте розділяє її з главою уряду, оскільки саме він за згодою парламенту призначає главу уряду та припиняє його повноваження. Уряд же є відповідальним за свою діяльність перед Президентом, хоча при цьому він підконтрольний і парламенту. Безумовно, є й інші відмінності між зазначеними трьома видами республіканського правління, але вони не дуже суттєві.

Отже, якщо в Конституції України форма державного устрою України зафіксована як беззаперечно унітарної держави, то тип республіканського правління в ній не визначений. З огляду на наведені поняття та детальний аналіз конституційних повноважень Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, доходимо висновку, що Україна є напівпрезидентською республікою.

Конституція України передбачає дуже значні й широкі