Конституційне право України - Володимир Годованець
У пропонованому навчальному посібнику висвітлено найважливіші положення вчення про конституцію, основні етапи історії Конституції України, її юридичні властивості, основні принципи, структуру, функції, порядок реалізації, тлумачення, внесення змін у неї та її охорону.
Для студентів і всіх, хто цікавиться питаннями конституціоналізму.
Конституційне право України
Навчальний посібник
ВСТУП
Мета пропонованого конспекту лекцій — допомогти студентам на основі глибокого вивчення ними Конституції України, законів України, інших джерел права (у тому числі й актів міжнародного права) засвоїти основні засади конституційного ладу України, правового статусу людини та громадянина, державного й територіального устрою України, системи, принципи організації та діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування в Україні; глибоко усвідомити конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина перед державою й суспільством; сформувати стійкі переконання в необхідності жити й працювати за нормами Конституції України, інших законів України; виробити вміння й навички використання норм Конституції України, інших законодавчих актів у практичній діяльності.
Конституційне право України є визначальною галуззю (підсистемою) національної правової системи, яка охоплює сукупність правових норм, що встановлені й охороняються державою, і разом з тим відрізняється від інших галузей права насамперед особливостями тієї сфери суспільних відносин, на регулювання якої спрямовані його норми.
Предметом правового регулювання конституційного права є суспільні відносини, які виникають і діють у процесі здійснення основ повновладдя народу України.
Серед інститутів конституційного права пріоритетними є інститути основ конституційного ладу, конституційно-правового становища особи — конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні, держави в цілому та інститутів її органів: Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, судової системи. Значну увагу приділено місцевому самоврядуванню, територіальному устрою.
Вивчення курсу «Конституційне право України» допоможе студентам оволодіти іншими навчальними дисциплінами й сприятиме професійному формуванню у них правової свідомості та правової культури, національної ідеології, поваги до Конституції, законів, до держави та її символів.
Тема 1
Конституційне право як галузь права України
Конституційне право як галузь права в будь-якій державі є провідною складовою її національної правової системи. Ця галузь права, як і інші, являє собою сукупність правових норм, що встановлюються й охороняються державою. Проте конституційне право відрізняється від інших галузей права особливостями тієї сфери суспільних відносин, на регулювання якої спрямовані його норми.
Конституційно-правові норми регулюють основні принципи соціально-економічного, політичного й територіального устрою держави, порядок її відносин з інститутами громадянського суспільства, здійснення основних прав і свобод людини та громадянина, визначають систему органів державної влади тощо.
Конституційне право — це багатопланова категорія, що розглядається в трьох аспектах: як галузь права в національній правовій системі, тобто як сукупність конституційно-правових норм, що діють на території певної країни; як наука, що вивчає конституційно-правові норми та правовідносини й інститути, які формуються на їх основі; як навчальна дисципліна, що базується на досягненнях і даних науки.
Особливе місце в загальній теорії конституційного права посідають питання конституційно-правової відповідальності.
Конституційне право України — це система правових норм, що регулюють відносини народовладдя, через які забезпечується організаційна й функціональна єдність українського суспільства як цілісної соціальної системи. Конституційне право закріплює основи конституційного ладу України й правового статусу людини та громадянина, територіальний устрій, систему державних органів і головні засади та принципи організації місцевого самоврядування в Україні.
До кваліфікаційних ознак конституційного права, які в сукупності дають змогу виокремити цю галузь права як таку, належать предмет і метод правового регулювання, соціальне призначення, роль і принципи конституційного права, його завдання та функції, наявність конституційної (конституційно-правової) відповідальності.
Для характеристики будь-якої галузі права найважливішим є визначення сфери регульованих нею суспільних відносин, тобто предмета правового регулювання. Для цього слід розглянути сутність і зміст суспільних відносин, охоплюваних даною галуззю; якісну відмінність і специфічні ознаки таких відносин; роль і значення цих відносин у життєдіяльності суспільства тощо.
Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають і діють у процесі здійснення влади народом України. Такі відносини регулюються правовими нормами, які складають зміст найважливіших джерел конституційного права — Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, законів України тощо.
Предмет конституційного права охоплює чотири групи суспільних відносин, які:
є засадами народовладдя, суверенітету народу;
визначають устрій держави як організації влади народу та для народу;
є засадами функціонування держави;
визначають характер зв’язків між державою та конкретною особою.
Розглянемо ці групи суспільних відносин.
Суверенітет народу — це його природне право бути верховним і повновладним на своїй території. Розрізняють потенційний і реальний суверенітет народу. Потенційний суверенітет має практично будь-який етнос незалежно від існування своєї державності, а також від того, чи сформувався він в історичну спільність «народ», визнаний іншими державами й націями, чи ні. Реальний суверенітет — це втілення в життя суверенних прав народу, його волі йти таким шляхом, який він вважає найкращим.
Сутність повновладдя народу України виявляється в таких визначальних засадах народовладдя:
організаційно-політичних (концентрованим виразом народовладдя в цьому аспекті є політичний плюралізм — багатопартійність, різноманітність форм волевиявлення тощо);
економічних (економічний плюралізм є основою розвитку матеріального стану суспільства; він передбачає свободу підприємництва, різноманітність форм власності);
соціальних (їх характер і зміст визначаються економічними умовами існування суспільства; вони знаходять предметне втілення в поділі суспільства на класи, суспільні групи відповідно до місця, яке вони займають. Гуманна організація суспільства — це справа самих людей; вона ґрунтується на усталених принципах, визначальним з яких є пріоритет загальнолюдських цінностей);
ідеологічних (сукупності таких уявлень, світоглядних думок, ідей, які визначаються умовами життєдіяльності суспільства та становлять духовні цінності народу);
морально-етичних (суспільна влада має духовне, вольове, інтелектуальне наповнення);
соціально-психологічних (зумовлені характером психіки та свідомості людини).
Влада — необхідний спосіб організації суспільства, процесів, що відбуваються в ньому. Найбільш універсальною організацією влади в суспільстві є держава. Ось чому об’єктом конституційного регулювання є формування держави, її функціонування, розвиток, а також відносини, що опосередковують ці процеси та пов’язані з такими аспектами:
формою державного правління;
формою державного устрою (тим, як організована держава, які зв’язки існують між центром та іншими управлінськими, зокрема самоврядними, структурами);
політичним режимом, під яким звичайно розуміють спосіб здійснення державної влади (від нього залежить, чи є держава демократичною, правовою);
встановленням і використанням символів держави — прапора, герба, гімну, столиці;
територіальною організацією.
Основними засадами функціонування держави є гуманізм, демократія, розподіл влад, котрий виражається в механізмі противаг, взаємного контролю гілок влади, їх урівноваженості.
Характер зв’язків між державою та конкретною особою визначають такі відносини:
громадянства, під якими зазвичай розуміють постійний правовий зв’язок між особою та державою, що надає людині відповідні права й покладає на неї певні обов’язки;
фундаментальних прав громадян України: економічних, політичних, соціальних, культурних, екологічних;
гарантій реалізації прав і свобод;
що випливають із факту відповідальності