Таємна історія Радянського Союзу - Павло Правій
Для цього у Лаврентія Павловича не було ні авторитету «великого керманича», ні відповідного апарату під рукою» [180]. Іронія долі: очільник найпохмурішого відомства в СРСР, опори тоталітарного режиму; кривавий кат виявив не лише розум, але й більшу демократичність, відмовившись від боротьбі за персональну необмежену владу, тоді як решта розраховувала, як би встромити «соратникам» ножа в спину. Ще одна іронія – Маленков пристав на пропозицію Хрущова та компанії й почав гру проти Берії, попри те, що за своїми поглядами, на відміну від решти, вони були реформаторами.
Маленков і Берія. Міг би вийти ефективний союз реформаторів. Проте товариш Маленков надто боявся товариша Берію.
Має рацію Борис Соколов і в іншому: на той момент в СРСР на тлі Другої світової війни, що тривала у вигляді Холодної, саме розкручувалася кампанія шаленого російського націоналізму, який протиставлявся Західній культурі (це ще «напрацювання» Жданова) буквально в усьому. Росіяни мали бути першовідкривачами всюди: радіо, парові машини, повітряні кулі, аероплани і навіть велосипед. Тоді навіть анекдот виник: «Росія – батьківщина слонів».
Лаврентій Павлович був людиною дуже розумною й усвідомлював, що іще одного грузина на чолі держави навіть затиснута пропагандою та цензурою, суспільна думка не сприйме. Отже, змовники почали діяти. Берія якось домігся об’єднання МВС та МДБ в одну службу. Змовники підсунули йому першим заступником Івана Сєрова – приятеля Хрущова та Жукова. Інший перший заступник Сергій Круглов хоч і вважався соратником Берії, але насправді був людною Маленкова. За наполяганням Хрущова до Москви повернули маршала Жукова і зробили його першим заступником міністра оборони.
Таким чином Хрущов отримав біля Булганіна (котрий через алкоголізм був не надто надійним партнером) свою людину. Утім, Жукову, котрий в силу своєї тупості не міг нормально зорієнтуватися у хитросплетінні кремлівських інтриг і продовжував хвалитися, який він величний, і як його цінував та любив Сталін, не надто довіряли. Після падіння Берії, а особливо уже в період Перебудови було дуже популярно звинувачувати колишнього грізного маршала в усіляких страшних гріхах. Він випустив сотні тисяч злодіїв з таборів, аби дестабілізувати ситуацію в країні й захопити владу.
Про це навіть фільм зняли «Холодне літо 53-го». Він зґвалтував десятки невинних школярок – про це було написано огидну брехливу книжку «Берія. Заарештувати в Кремлі», автором якої став цілий генерал-політрук Анатолій Сульянов. Насправді Лаврентій Павлович був дуже цікавою людиною. Страшною, але цікавою. Талановитий архітектор. Мало хто знає, що саме Берія розробляв проєкти (не ескізи, а саме архітектурні проєкти) будинків, які в історію увійшли під назвою «сталінки». Він взагалі фахово знався на будівельній справі. Але найголовніше – Лаврентій Павлович як для комуніста був фантастично ліберальною людиною. Не в’яжеться з посадою, правда? Але саме Берія наполягав на об’єднанні Німеччини в єдину капіталістичну державу в обмін на репарації у 10 мільярдів доларів. Причина цієї пропозиції була вагома: режим переконаного «сталініста» Вальтера Ульбріхта в Німецький Демократичній Республіці був дуже непопулярний, а німці тікали з НДР до американської та британської зон окупації мільйонами. Цей хід мав ще й значно розрядити напруження між СРСР і Заходом.
Берія наполягав на зміні національної політики й повернення до «коренізації» кінця 20-х років. Берія ініціював контакти з представниками національно-визвольних змагань, зокрема, ОУН та УПА (через керівника розвідки Закордонного проводу Української Головної Визвольної Ради Василя Охримовича, сестер Степана Бандери, президента УГВР Кирила Осьмака та митрополита Йосифа Сліпого), є непідтверджена документально інформація про триденне перебування у Москві останнього Головного Командира УПА та Голови Генерального Секретаріату УГВР Василя Кука, за яким Берія начебто посилав власний літак. Берія стверджував: в західних регіонах України, Білорусі та в Прибалтиці немає жодних «бандитів», а є «націоналістично налаштована частина населення». Ба більше! Ви не повірите, але Лаврентій Берія наполягав на… розпуску СРСР. Республіки мали від’єднатися, позбутися економічної залежності від Центру, а за бажання знову утворити оновлену федерацію. Берія був проти «радянізації» східноєвропейських держав, які потрапили під окупацію СРСР.
За словами Серго Берії, його батько вважав, що країни Західної Європи, переконавшись у демократизації колишнього СРСР, відвернуться від союзу із США та підуть на тісну співпрацю з оновленими радянськими національними республіками. Що ж до звільнення «сотень тисяч бандитів», то це чистої води брехня.
За указом Президії Верховної Ради СРСР (а не особисто Берії), на волю вийшли засуджені на терміни до 5 років позбавлення волі. Це не тяжкі статті – переважно за цим пунктом з таборів вийшли ті, хто сидів за т. зв. «Законом про п’ять колосків», тобто дрібні крадіжки державної власності на кшталт «200 метрів пошивочного матеріалу». Звільнялися вагітні жінки та жінки, які мали дітей у віці до 10 років, чоловіки старше 55 років та хлопчики, яким не виповнилося 18 років. Плюс засуджені за дрібні військові злочини, наприклад, залишення розташування частини на термін більш ніж 2 доби, ухилення від військової служби шляхом симуляції захворювання, втрата обмундирування або амуніції тощо. Так що убивць, бандитів та ґвалтівників не відпускали.
Відпустили більше мільйона осіб, які цілком влилися у мирне життя і принесли до народного господарства такі потрібні робочі руки. І ще. 4 квітня 1953 року Берія підписав наказ по МВС про заборону застосування до заарештованих тортур. Засоби тортур та спеціальні камери наказувалося знищити. Критика ним колгоспної системи дає підстави говорити про подальшу можливу ліквідацію колгоспів або перетворення їх на сільськогосподарські самоокупні кооперативи та впровадження дрібного приватного виробництва. Тобто фактичного повернення до політики НЕПу.
Словом, Лаврентій Павлович Берія міг стати для СРСР тим, ким пізніше став для Китаю Ден Сяопін. Китай нині – одна з найбільших економічних, фінансових, військових та політичних потуг світу. А СРСР давно почив у Бозі. Я не закликаю до вшанування цієї людини – кат є кат, навіть якщо він знищив менше людей, ніж його попередники. Тут не про гуманізм йдеться, а про дещо інше. Китай теж аж геть не янголи очолюють. І Ден Сяопін янголом не був. Та й ті ж таки Бандера
