Незамінна для нього - Меланія Арт

– В мене виникала така думка, але який в цьому сенс, якщо годиною раніше він мені заявив, що хоче бути моїм другом? Типу, і сам не гам, і другому не дам?

– Та ці чоловіки рідко бувають логічними, коли за справу беруться ревнощі. У них в цей момент взагалі мізки перестають працювати, лише емоції заволодівають язиком.

– Це не виправдання. 

– Знаю. Це – просто факт, – Таша як завжди ділилася своєю “життєвою мудрістю”. – Слухай, а що цей Яр? Він тобі сподобався?

– Не в романтичному плані, але так, сподобався. Знаєш, він мені нагадав мого Назара, коли він ще був собою справжнім, – відповіла я з сумом. – Цей також бере харизмою і трішки наглістю, але при цьому все робить не зі зла, наскільки мені здалося.

– Але він реально може нашкодити Марку?

– Певно, що так. Саме тому я й не збираюся ставати з ним друзями, та й взагалі зайвий раз не хочу залишатися з ним наодинці. Просто буду залишатися привітною, але без зайвих емоцій і відвертості, щоб не викликати підозр.

– Але Марку ти цього не сказала?

– Хотіла, але потім він почав мене звинувачувати у всьому тільки чому можна, тому зі злості сказала зовсім не те, що одразу хотіла.

– Мда-а, кепсько якось вийшло. Хоча я б на твоєму місці раділа, що він небайдужий до тебе.

– Ой, не знаю я, Ташо. Знову зовсім заплуталася...

Ввечері я ще раз продивилася всі документи, серед яких був і приблизний розпорядок моїх наступних дев'яти днів. Тішить, що багато занять з хореографії. Марк, ніби відчував, зробив на них основний акцент. Завтра до обіду в мене "запис у студії", потім зустріч з піарниками, а на четверту – мені вже потрібно буде знаходитися в танцювальному залі. 

Перед сном я повідписувала моїм дівчатам, з якими у нас випали заняття через зрозумілі обставини. Домовилися зустрітися вже через два тижні. Це сильно засмутило учениць, але вони у мене розумнички, все зрозуміли і не образилися.

***

На наступний день я вже нормально доїхала до офісу, без пригод і зіпсованого одягу. На вході одразу пішла у сторону Саші, адже хотіла ще раз подякувати та віддати вже випрані речі.

– Привіт, а я до тебе, – промовила біля стійки рецепції.

– Ой, привіт, Еллі, – вона мені щиро зраділа. – В тебе не було проблем через мене?

– Через тебе? Ти що таке кажеш, навпаки, ти дуже мені допомогла. Ось, до речі, повертаю твою законну власність. Ще раз дуже дякую.

– Немає за що. Я вчора хотіла тобі сама одяг занести та заодно дізнатися, чи все нормально, але Рома запевнив, що він з цим розбереться, – вона аж засоромилась і почервоніла при згадці про Ромчика. Відчуваю, тут пахне закоханістю.

– Ну й добре, що тобі не довелося через мене ще кудись йти. Ох, ледве не забула... Це теж тобі, – я дістала зі спортивної сумки коробку з кексами від моєї улюбленої кондитерської.

– Ну навіщо ти, не варто було, – відповіла вона, знову засоромившись.

Емоції на її обличчі так гарно прослідковувалися, що мені ще хотілося зробити щось їй приємне, тільки б в неї не зникала ця мила сором’язлива посмішка.

Та й взагалі, Саша була вся така щира і без зайвих зусиль викликала симпатію. Зовнішній вигляд в неї був, як на мене, наче в діснеївської принцеси. Струнка і не висока, має ніжно-світлу шкіру та обличчя, що було майже без косметики, але одразу привертало увагу завдяки великим сірим оченятам. Вона мені нагадує Рапунцель з мультфільму 2010 року, але з коротшим волоссям, звісно.

– Варто-варто, і взагалі, не хочеш сьогодні пообідати разом? – я дійсно хотіла з нею познайомитися ближче.

– Дякую за кекси. Із задоволенням з тобою пообідаю, – промовила вона, посміхаючись.

– Чудово, тоді я підійду до тебе о другій.

– Буду чекати.

Попрощавшись з Сашею, я пішла шукати студію. Вона знаходилася на тому самому поверсі, що й кабінет Марка, але зовсім в іншій стороні. На місці мене зустрів привітний звукоінженер Володимир. Він входив в те коло людей, що знало всю правду про мене і "Еллу", тому я змогла бути просто собою. Після знайомства ми перейшли до обговорення нашого спільного заняття.

– Еллі, в будь-який момент сюди може завітати Ярослав і перевірити, що ми тут робимо, тому нам краще завжди бути готовими до цього. Щоб не сидіти постійно просто в очікуванні "чогось", я пропоную вам у цей час побути трохи моєю помічницею. Навіть якщо перевіряючий і зайде, це буде виглядати абсолютно нормально.

– Я тільки "за", не люблю сидіти без діла, – ну, звісно, я погодилась. – А що потрібно робити?

– Нічого складного, я всього навчу.

– Супер, тоді нумо вчитися.

Три години пролетіли для мене за одну мить. Вова (ми вже встигли перейти на "ти") показав мені дуже багато – як зводяться записані окремо інструменти та вокальні партії, як робляться "звукові ями" на офіційних реміксах лейблу, як формується біт на драм-машині, а ще як можна створити повноцінну композицію на грув-боксі. Я була вражена! Ніколи не задумувалася, скільки всього роблять "звукарі", окрім запису голосу. Ну і, звісно, мій словниковий запас значно поповнився цікавими термінами.