Кров по соломі - Медвідь В'ячеслав
нашим тридцять років 18(5) травня Вознесіння корова почу... теплий день ясний помер Мар... 22(9) травня Николая празник 2(11) травня Валі Татаринкової
а сторож стоїть під грубою, дивиться, каже "я вам усе здаю ціле"; дівчата нам там побілили, а сторож напалив; одне слово, залишилося тільки готувати їсти; "давай щось будемо пекти"; "я не вмію"; Гриць намісив у сковорідку коржа пекти; кипить там у тій сковорідці, на самій сметані; на кухню вона відмовилася, хоч убий, бо побачила, який там лад; вони в грубі почали варити суп; ну, вийшов такий собі; дівчата прибігли, одна товста така, ніс кирпатий; Саша; друга худа, Поля; "лаборанткою буду"; наступного дня пішла вона на роботу; її директор тимчасово поставив лаборанткою; дівчата її зустріли дуже гарно, задоволені були нею; вона була не гордовита; прийшов і сусідчин син, моряк Іван; він туди часто заходив; привітався, питає "Гриша, а це кого ти привів"; Гриць, як з кілочка "це моя сестра"; вона й очі витріщила; а той не довго думає "то познайом мене"; "знайомся"; ну, ми й познайомилися; та й почалося; Іван не вилазить з пункта і не відходить від неї, а Гриць ревнує, аж синіє; а вона сердиться, бо нащо таке казав; Іван добре знав, що вона Грицева жінка, але теж каже "я йому буду на зло"; "а яке зло"; "а побачиш"; а правда, і побачила; їхня хазяйка була молода здорова жінка; прийшла до них і вертиться, то увійде, то вийде; коли чує, якийсь крик; як вона вибігає, то хазяйка вчепилася до чорнявої кучерявої дівки Ривки "а в його жінка, та ще й молоденька, а ти така-сяка, чого сюди ходиш та йому голову крутиш"; вона докум-кала, в чому річ, сховалася назад; а Іван почув і біжить "ну то розібрала, в чім річ; оце в тебе такий Гриць"; ой, думає, Іване, де ти був раніше; Іван черешні, вишні лутовку носить, а вона розноску робить і їсть; почалися ревнощі; і Ривка ходить по воду; він їй Івана, а вона йому Ривку; "я піду в кіно"; "то й я"; "як ти хочеш, то я не піду"; з Іваном десь сиділи у хаті, коли голос Грицьків "відчини"; "то відчини"; сам замкнув знадвору й гукає; це так мовби застав нас на гарячому; прийшла якась з Нової Котельні, Вера; викутала шарфа; "а де Гриша"; він її одпровадив "йди вже, не приходь"; а Саша вдягла костюма чоловікового й за ними; Грицько впослі "а цей дядько за мною від Котельні йшов"; регочуть; "то мені вже й вис-цятися не можна"; "а ви як думали"; з Нової Котельні дали Петю Гордієнка лаборантом, а її переводять майстром-сироваром у цех; "о, Петя, Іра схожі, біляві, з веснянками"; стільки гулящих дівчат було, всі до Гриця чіплялися; Гриць раз буркнув, на два кілограми замком замкнув; цеглинку сиру замотав та й десь пішов; Саша прибігає "Іра, там вас Гриша замкнув, і пішов"; на горбі там хата така, там на квартирі була одна гуляща; плаче "нащо це він"; "робіть
свою роботу"; Саша плоскогубцями шибку виймати, а він десь спостерігав; прийшов, цю Сашу за плечі; десь одвернувсь; Саша вийняла шибку, вона вилізла, а такий єврейчик, Яньо, кучерявенький; принесе півонії "тільки завідуючого жінці"; "йдіть щось скажу"; до кринички вийдуть; він розкаже про Ривку "хай він не ходить, до неї всякі кавалери ходять"; а Гриць вже назирає; вже їй і Йвана, і Петю, й Яня; року 1935 Грицька покликали в ряди армії, і вона переїхала назад у Яропо-вичі; вона там прийняла пастеризаційний пункт; лишилася вона завідуючою; Гриць пішов в армію, а вона на квартирі, бо в батьків було вже тісно; і в неї була дочка Лена; було їй тяжко; мати робила в колгоспі; Ганя і Женя ще няньки були малі; але два роки вона проробила; чоловік служив недалеко в Житомирі; потішав, що скоро служба закінчиться; і так два роки пролетіло; 1937 її Гриць закінчує службу; але приходить їй лист "я маю бажання лишитися на військовій службі; чи ти згодна"; та що ж, вона любила військових; ну, вже підходить пора; розрахувалася з роботи і готується; помогла матері копати буряки, і в городі; знає, що більше їй не допоможе; так воно й сталося; приїжджає її старшина сірими кіньми в яблука, аж любо дивитися; вони спакувалися, й поїхали; Лену малу поки залишили вдома; була осінь прохолодна, то їй ноги обмотали попоною; вона їй так запахла кіньми; ну, каже "Грицю, тепер вже не сироваткою буду пахніть, а кіньми"; а коні вона любила; виїхали вони за село; коні йдуть ступою; мабуть, нашого солдата на сон потягло; понад сошею багато людей, вантажать буряки; махають їй, щось вигукують, і не можна розібрати; а шофер сидів у кабіні, подав сигнал, не знати, нащо; коні злякалися,
Сашкової її чоловіка в Червону Армію 25(12) травня Сухий Четвер 28(15) травня Трійця 30(17) травня Поліни дівчинка народилась ввечері дев'ять годин 1(19) червня перегулювала корова Миколина 2(20) червня перегулювала корова Миколина два дні 3(21) червня у Валі Кирнівської свайба розписувались у клубі і в Жовтневому у Валі
6(24) червня за радіво заплачено 16(3) червня горіхи засипала 19(6) червня дощ з бурею з градом 24(11) червня залити горіхи 28(15) червня три роки свасі Саші як померла 29(16) червня дощ 30(17) червня гарний дощ пройшов 2(19) липня гарний дощ
3(20) липня до обід був дощ
4(21) липня до обід був дощ
17(4) липня Тетянці день народження 19(6) липня дощ 28(15) липня празник Володимира 21(8)серпня Шкарона Серафима померла 22(9) серпня Серафиму хоронили 28(15) серпня Перша Пречиста Марусі день народження
рвонули, і не встиг солдат ухопитися за віжки, як коні смикнули із соша вниз; вона сиділа з правого боку, закутані ноги, а Гриць сидів у задку, вище; і встигла скотитися з воза і попала під заднє колесо ногою; стало їй зразу погано, а ті поїхали й поїхали, не стримати сірих; вона вже думала назад додоми, але хлопці її забрали, всадовили, хоч і криву; насилу вони її привезли в Пряжів; зустріли хазяїн і хазяйка її на одній нозі, забрали її до хати і почали її лікувати; і так знов вона пролежала місяць, добре, що хазяї були добрі, мов рідні; було в їх троє дітей, один хлопець і дві дівчинки; вони від неї і не відходили; перезимували вони там; каже Гриць "від'їжджаємо, а коли, невідомо; сиди й жди"; написили вона додоми, описала все своє горе; вдома сидять і ждуть, не знати, кого і чого; оце тобі, думає, воєнщина; коли одного ранку солдат повідомив "готуйтеся"; спакувалася вона і сидить день, два, і три; але бачить, під'їхала гарба, бачить, військові; ну, то по неї; скоро повантажилися в гарбу; а їх там таких було море, не вона одна, і поїхали в частину; вона тільки перший раз побачила, де її чоловік служив; сосновий ліс, не видно ні кінця, ні краю; а збоку річка Гуйва протікає; переїхали вони місточок і невеличкий млин; таке гарно, тече річка Гуйва, міст і млин, а поряд ліс сосновий; ліс здавався їй раєм; вона його перший раз бачила; і довго дивилася, бо знала, що більше його не побачить; а сосни похитували гіллячками, наче схилялися їм услід; її чомусь охопив жаль, їде з чужими і не знає куди; вночі вони виїхали з любої Гуйви, в якій їй не довелося роздивитися; через добу вони опинилися в Славуті; в ті роки була стара польська границя, там теж був ліс і така сама сосна; але їй там не дуже сподобалося; в ліс далеко не можна було ходити, бо все не дозволяли, там небезпечно, там близько границя; але їм все-таки вдавалося назбирати конвалій; в саме місто Славуту часто не ходили, їй було чогось страшно; бо хоч коли й піде, то прийде без грошей і без товару; що її серце там непокоїло — страх було багато інвалідів; на базарі не можна було пройти; вона не знала, з якої війни вони були такі покалічені; і їй було всіх шкода, і вона їх всіх ділила грішми, бо інакше не можна було; там їй довго не довелося жити, бо троє їхніх військових потрапили за наказом на Північний Кавказ; і через деякий час викликали й їх; знов їхні друзі солдати провели їх на поїзд і вони поїхали в місто Георгієвськ; як вони доїжджали до нього, їй запам'яталися поля; галявини були встелені ковилою; а чого вона її знала — у них вона колись продавалася пучечками; от чого вона знала, що це трави дуже гарні, білі, пухнасті, як сніг; і далі
поля встелені ячменем і соняшниками, а дороги висаджені шовковицею; і чим далі вони їхали, тим більше було цілими посадками оцієї шовковиці; коли вони приїхали на станцію Георгієвськ, зійшли з вагонів, була нестерпуча спека, не можна було їм з незвички ні дивитися, ні стерпіти цеї спеки; зустрів їх чоловік Тамари Уманської, яка з нею теж їхала на Кавказ; вона здивувалася, чого ж їхнього батька нема; "а де Гриць" питає; каже "нема"; "та як нема"; і мала її Лена теж питає "а татко де"; садовить він їх у бричку і їдуть далі; виявляється, він везе їх поки-що на квартиру; бачить, що він її навмисне піддрочує, що, мовляв, нема Гриця; "будеш з нами"; вона образилася; вона сиділа в садочку під шовковицею, а вона така рясна, ягідки, мов жуки, чорніють; її Тамара з своїм чоловіком їдять, аж в ротах чорно, як у собаки; вона помалу вусунулася на вулицю, оглянулась, ліворуч ліс, а праворуч міст; а за мостом місто; от вони з своєю Леною помалу і подалися до мосту; під мостом пролягла залізниця, а вони пішли навпростець; от уже й місто; озирнулася назад, ніхто за ними не женеться, не бачить їх; от вони пішли далі; бачить, не так, як у них, люди не ті; вона була в туфлях на високих каблуках; ну, правда, в таку спеку там не ходили в туфлях, а в капцях на лосевому ходу; та, видно, жителям зразу кинулося в очі, що не їхній гість тиняється містом; шевці на кожному кроці запрошують в свою майстерню замовити капці; всі чорні, носаті, мови їхньої мало розуміє; думає, Боже, куди я залізла, вже й назад не може втрапити, і не знає, куди дороги питати; її малеча пітніє; і вона не знає, де вона; от звернула увагу на будиночок, там висить дошка непроста, а на ній напис блискучими буквами; тут жив чи
9(27) вересня у поліцайки свайба 11(29) вересня Усікновеніє Глави 13(31) вересня рік Хрущову як помер 14(1) вересня Семена дощ
21(8) вересня Друга Пречиста ясний теплий день 23(10) вересня у Лисогора Вітьки свайба
25(12) вересня дощ 27(14) вересня Воздвиження ввечері дощ зранку ясно було а вдень похмуро 1(18) жовтня за радіво заплачено по жовтень 14(1) жовтня Покрова цілий день похмуро з обід дощ 29(16) жовтня Ваню проводжали в Червону Армію 2(20) листопада Ваню Головиного проводжали в Червону Армію 4(22) листопада Казанська 10(28) листопада померла Марія Федорівна Татаренко 11(29) листопада Павлинин син в Армію пішов 13(31) листопада Номеровський Валентин в Червону Армію
16(3) листопада Маруся снилась що була зо мною потім одійшла і почала одягать чи поправлять ретузи 17(4) листопада мороз
працював Пушкін; от як вона вернулась назад, вона здогадалася, кудою іти, бо як ішла в місто, вона запам'ятала цей будиночок; от він їй допоміг вийти назад; доходять вони до містка, то вона помітила метушню, десь там, звідки вони вийшли; от бачить, розшук, загубили; от вони підійшли ближче; біжить їхній тато, і радий, і лютий; він до неї кричить "де ти була", а до його "де ти був"; але, виявляється, Гриць був черговий по частині, раніше не міг, от і доручив Уманському; обидва старшини; забрав їх тато на квартиру; хазяйка гарна, колишня киянка; навіть стала говорити по-українськи; як їй було з ними гарно, думала, рідня; був з ними один синочок, Сергій, тринадцять років, і їх двоє; ну, здається, жити та в Бога здоров'я просити; вони якось влаштувалися, поки багаж прийде, а на другий день пішли до міста; ця вуличка звалася Красна Слобідка; тягнулася вона над річкою, а за річкою ліс; над річкою стояла їхня військова частина; коли вони йшли в місто, вона добре помітила над річкою березовий лісок, і там сиділи музиканти і розучували якийсь військовий марш; пам'ятає, її старшина взяв жовту папаху, яку там видали йому; повну форму; папаха була з червоним допушком, і жовтий наче хрест на допушку; для неї було чудно, після шолома, як вона називала будьонівки; ну, поки вони чекали, як вслід приїхав солдат двома, мов звірі, кіньми, і поїхали в частину; от вона сидить і жде; от приїжджає її старшина на двох звірах; перший раз вона сіла на коня; трохи було незручно, та плаття було широке, і як всілась, і тихо сказала "помалу"; Гриць її обіцяв навчити їздити на коні, але ще не було коли; і тепер виявилося, теж не було коли, бо прийшов наказ їхати в Новочеркаськ, в школу молодих лейтенантів; і так через два дні залишилася вона на чужині із своєю любою хазяєчкою; хоч було й сумно, але добре; кругом дерева, абрикоси, алича; ну, всяка фрукта, якої в них не було; та ще в ліс ходили вони по терен, а він такий, як сливи; та вже й виноград дозрів, тільки вона ще не знала, де він продається; а як узнала дорогу на базар, — о, тоді вони від'їдали винограду; а його повивозять гарбами, верблюдами десь із гір; ну, очі розбігаються; кожний просить до себе; а виноград аж капає з гарбів; а бджолів повно, очі засипають; вона Кавказ запам'ятала на все життя; от іде рано в місто і все думає, що хмари синіють; а коли ж то не хмари, а гори; їй так хотілося побачити їх близько, але не вдалося; жили вони десь кілометрів п'ятдесят від П'ятигорська; так говорила хазяйка, і видно було гору; вони чорніли, як вугіль; і коли находили хмари на дощ і закривали, нижче гори йшли, тоді вони все знімали, що є надворі, і
хазяйка затуляла віконниці; каже "буде буря"; вона все слухала, бо все для неї було дуже цікаве; їй дуже хотілося пожити там; вона там стала людей узнавати — які грузини, які осетини, які узбеки і козаки; вона тільки почала входити в колію життя, коли ж не так; починалися бої біля озера Хасан; їхніх мужиків з Новочеркаська послали на Далекий Схід, і їй довелося знову ждати виклику; але їй ще пощастило, не зразу вони поїхали; таких, як вона, сімей було чимало; одержала листа з Далекого Сходу від чоловіка; доки доїхали, все закінчилося з самураєм; і так залишилися там їхні воїни; а вони поки тут; все ходили до річки, у ліс, ходили в частину по пайок; жила на ті гроші, що вишле чоловік; на роботу не було коли поступати; життя почалося колісне; в місто ходили часто, там було завжди весело; літні концерти, танці; але люди здавалися їй до сказу веселі; і чоловіки страшенно нахабні; вона перестала ходити, пам'ятала, що в неї є чоловік; вони з хазяйкою почали частіше ходити до річки; річка була за садочком; наче був якийсь мов обрив; але сходити було легше; там у березовому лісочку майже завжди грали музики, на трубах; там лежала рівна біла береза, звалена в річку; якось шкода було дивитися; що всі дерева живі, стоять, свіжої водиці напиваються і тільки гіллячками, наче косами, розгойдують над водою; а ця бідна лежить і, вважай, що вона мертва; кіски її лежать непорушні, тільки вода ними маталає та листя змиває; там частенько сидів солдат; то ноги, то чоботи мив; десь з чергування чи звідки; він мав час відпочити; а потім він узяв чоботи в руки і по воді почав підходити ближче; її хазяйка засміялася, каже "узбек уже хоче познайомитися"; а й правда, підійшов ближче, почав заговорювати; вони з
18(5) листопада мороз
22(9) листопада проти сьогодні перед ранком мені почувся голос жіночий гукнуло "Петя" 23(10) листопада всю ніч проти сьогодні не спала
24(11) листопада цілий день дощ 26(13) листопада перший сніжок посипав
27(14) листопада Заговки празник 5(22) грудня Головко письменник 7(24) грудня Катерини 10(27) грудня Кароульщук Павла була свайба 13(30) грудня Андрея Вові два роки 19(6) грудня Николая хмарно з проясненням холодно
1973
4(22) січня Галя Чайка померла восьмого ввечері 6(24) січня Галю хоронили день похмурий Святий Вечір
7(25) січня Різдво 8(26) січня другий день
9(27) січня Володі Лениному день народження 13(31) січня сніг йшов і мороз 15(2) січня вітер і мороз сніжок йшов 16(3) січня ясний день морозний
хазяйкою почали збирати білизну, суху і мокру, і скоріше додоми; вона їх боялася, а її киянка взагалі їх не любила; каже "ходім, дочко, будемо досушувати вдома"; а воно, лихо, причепилося, й ніяк; "ні хаді дамой, посідім"; киянка почала там на його свариться; а він не пускає та й годі; каже "я вийду потім", а він повірив; а вона не знала, що їх обманювати не можна; вона пройшла іншим боком, щоб не показувати слід, де вони живуть; і вона думала, все, а хазяйка каже "тепер сиди і нікуди не виходь"; солдат ждав, ждав, а потім давай ходити і стукати приблизно в ті хвіртки, в які вони сховалися; на річку вони більше так часто не ходили; хазяйка з неї сміялася і вчила, що кому можна говорити; восени вона одержала документа на проїзд на Далекий Схід, станція Лазо; це був той самий рік 1938; на Кавказі ще не помітно було, що осінь; так само гріло сонце і дерева стояли веселі, обвіяні теплими вітрами і рясними, блискучими, мов кришталь, дощами; бо в ту пору, вона знала, вже листя шерхотіло під ногами, жовте й блискуче, мов золото; вони виїхали в літніх платячках, хоч теплу одіж прихопили; доїхали до Москви, яку теж перший раз бачила, в'їхали в Москву рано, саме на околиці міста; тільки-що піднялися димки з коминів; тихо, хмарно, і гарно, хоч листя на деревах не було; дісталися до вокзалу; і що її здивувало, що довго вони не тинялися; в кого були діти, вони навіть не встигли роздивитися, як їх зразу направили в кімнату матері-дитини; для матерів кімната відпочинку, а дітям окремо; там їм і кашки, і молочка, й іграшки; можна й не їхати; потім подавали їм білети на місці; тут і носильники, й вйо на посадку Москва — Владивосток; Господи, і радість на душі, і сум; куди ж вона їде від рідного дому й села; росла в гарному і зарослому зеленню селі, мала тихенька дівчинка; про це ніколи й думки не заносили; й тепер уже минає Москву; вони з вікна не вилазили з свею донькою; приїхали вони до Сибіру; поля рівні, великі, товстими снігами вкриті як кожухом; де-не-де сидить кіпка жита, засипана снігом; соснові ліси стоять, як стіни, поскрипують від морозу; там щось пробіжить, чи лисичка, чи мисливська собака, — у вікно, на ходу, не дуже роздивишся; що її найбільше зачарувало, це Уральський край; їдеш і не віриш, чи ти в сні, чи в казці; гори, гори і Байкал; тунелі один за одним; вскакуєш, мов у безодню, і знов вискакуєш на волю, на сонце; і знов поринаєш у темряву; вона цілими ночами думала, спати не могла; так от який цей край; його не можна описати, як не бачити його; так як зачарована країна; ну як же, хіба ні; там пече спека, тут тобі морози, все скуто; тут рівнина, там непрохідні гори; хіба ж коза
може там задержатися; там у долині посьо-лочок розкинувся; ось перехожі по вокзалу ходять у шубах, шапках; а як же воно літом тут буває; ну, думає, подивилася, буде всім розказувати; тут тобі провідники пробігають; розмови; Яблуневий перелом; що ж воно таке; заглядають у вікна; ну й правда що перелом; два паровози попереду, один ззаду; тягнуть угору; то, дивись, уже ззаду два паровози, спереду один; мабуть, пішов згори; цікава дорога; і знайшлися люди, які зуміли цю дорогу прокласти, продовбати в горах оті більше сорока пічур, якими міг би пройти ешелон з людьми та з усим; або пік Сталіна, який висить на сказі гори, просто над головами, які проїжджають в вагонах; то ж міг тільки бусол там виробляти собі гніздо, а не людина, яка зуміла, не знати як, зробити голову Сталіна; чи є хоч онуки тих людей, які робили диво, яке можна тільки в казці описати; все-таки вони їхали одинадцять діб; можна щось та й побачити; приїхали на станцію Лазо о десятій ранку; стрічають їх їхні мужики, солдати, всі, як рідні; вони всі у битих валянках, кожухи до колін, шапки з навушниками; і не взнати, що це за військові, що не в шинелях; якось смішно; а вони, смішно сказати, хто в капелюсі, хто в береті, легенькі пальтечка, в чобітках; а там і носа не можна висунути з вагона; та, на щастя, їхня квартира близько була вокзалу, коло семафора; хазяї теж колишні українці, уже старі; дід був старий, як світ; розказував, що приїхали сюди по вербовці, що був тут такий ліс, що ні неба, ані світа не видно було; перш побудували одну хату, щоб було де жити людям, а тоді будували кожний собі; перезимували вони тут в Лазо, а весною їх перевели в частину, три кілометри від міста; там життя стало самостійне, поселились на
19(6) січня Хрещення похмуро й тихо 24(12) січня Вітуськи день народження 27(14) січня Ніна Козиренко родила дванадцять годин ночі проти неділі 6(24) лютого рік Маляренкові Івану 15(2) лютого Стрітення посмертно родилась дочка у Мелащиної Коліної жінки
16(3) лютого дощ 17(4) лютого дощ 18(5) лютого дощ 28(15) лютого помер Микола Номеровський багато снів снилося і страшних із голови через лице лізло і я насилу крикнула аж прокинулась 2(17) березня хоронили Миколу Номеровського 8(23) березня зранку морозець похмуро а вдень розтало грязюка
14(1) березня день народження мій сімдесят років парко 15(2) березня цілий день сніг мів 17(4) березня хлопчик удався...
