Кров по соломі - Медвідь В'ячеслав
і Америка; компенсації жертвам і сексменшинам, — от де вдостоїлись часів: свою націо-неміч сполучити з побитом лесбіянок [!!!]
****** і ревнощі до колишньої нашої вроди, і вміння вмирати, і бути сліпими у завоюванні, і не спалити Москви, і не здолати до ніг Варшави; бо ж дзвони православних церков [...]
******* таємні служби не цікавляться нашими політ-переко-наннями; що ми пишемо, думаємо; вони вислуховують наші зізнання в коханні, інтимні нашіптування, як ми бажаємо цілувати жінку у пісю і попу [...]
******** готується досьє на кінець віку, і виявиться, що ми становимо небезпеку для людства, держави як зачаєні еротомани, сексуальні збоченці, і табори переповняться знов найкращими з нас — хто ще не стратився почуттів і совісності
********* і компенсації поетам і сексменшинам
********** але про ревнощі, і як ми—через намару збожеволеності — поборюємо їх, — про це говоримо не з людьми, — зі стінами, сузір'ями, речами, пришіптуємо до своїх пальців, колін
С.422
* і не пройтися цим краєм з могилами і руїнами костелів, синагог; як і мурами церковними до заховань чорнобильських мутантів, і на пагорбах не зазнати кохання, і духу давніших кохань, що вивогчує земля духом припрілим
** все ваблять ці підземелля, ці історичні трупи й одіжжя *** турніри жінок
**** турніри жінок у підземеллі, — ви це пережили
***** у цьому закутку світу волого, шелести, архітектура — все творить у тобі хаос еросу і розпачу
****** пропонує /журналістка/ компенсацію за вікову наругу над народом — урівні з бомжами
С.423
* куди ці затушкані і пригноблені дітки; які це похорони ** бабині Мартині
*** взяла їх з десятеро, як їхали на виселення з отруєних лісів **** д. Віктор осудливо і на ці часи, — це що, нова покара цьому
людству [не підпрігся кіньми везти; знов мотузочками у дерев'яних
ночвах мерців тягти] С.424
* вам тра докопатися і до цеї героїки з минущого ** овва, це Мефа, це володар краю, земель і світу С.425
* диво це якесь — жінка; чому так ревниво ставимося до всього, що з нею відбувається, — о, прокляття віку; і коли кінець цьому
С.426
* вбити Бога
* * тамплієр Емері де Вільє-ле-Дюк у розмові з папою Климентієм V: о, я жахливо боюся смерті, і якби був приречений на спалення, не витримав би! Я піддався б... Я визнав би під присягою, перед вами чи перед ким завгодно усі злочини, які закидають орденові; якби від мене вимагали, я визнав би, що вбив Бога
С.427
* горбатенької смертнатодина
** найголовніші з'ясування ставалися у безчассі; Більмович — Партизан
*** не могли замиритися
* * * * і як дочка "продала" тата
***** і мадяри були, і калмики, але жодної дитини не народилось од завойовників
****** бо каліч народжується од своїх державних куріїв і курійок
*******ідети подінешся, як дають ще й час на вакування у ганьбі й нарузі
С.432
* з останнього
** ісход на хутір; оголення трагедії
*** ще ж тіки-но заповідався цей шлях, ще-ж настарчився на найдальшу дорогу, а вже вертайся назад; й то так шо де не візьми
**** Марія поминальне розносить, а всі скулено приймають, та не чутно "вічна пам'ять"
***** голос горбатенької з пам'яті небуття; прокльоном: усякий ісход рокує довічне непорозуміння і світові страждання; страждають — і найперш — невинуваті
****** расове пригадування понищеного людства
******* вихід; але лиш блаженні і хворі зготовлені, то їм право на рушання
С.433
* а ще цей жах похорон, за чорнобильської паніки, — небіжчики мов зайві; лежать собі
** і поквапом усе якось робилося
*** церква й держава поділили собі на героїв, таких і таких, і одспівують
**** вбивці колишні тужаться смертну кару скасувати — перед світом так стати
***** Лагута — Марта
****** не стало Богиньки
******* чи повезе Віктор Черниш небіжчицю кіньми на кладовище ******** Марта — "відьма"; полегшу дає усім; просто зникає ********* депутатів більш, як православних С.434
* ми ще не пережили цих останніх революцій, а вже інші С.435
** коли це було і що з нами стало, як Марта й цих чорнобильських з автобуса прибрала пересидіти пекельні, аж не продихнеш, дні і ночі
*** торигало вже немов-то хатніми дверима, але й сінешні одхи-лені на драбину
**** щось насинається незнаними мовами
***** як-от латиною такі письмена на полотнах
****** колективні сни
******* погуки древнього: як вам далі бути
******** зостаннє; як вони свідки; гурт дітей чорнобильських взяла, та це не в часі і не в сюжеті; так собі, спогад
********* Яринчина онука, і що з нею далі
********** торигало немов-то
С.437
* покинути на хвилинку вшивальника, Ворону, і перейти ще цей шлях, до хутора, подивитися
** гріх ходити слідами трагедій, як ці поети С.438
* ці етнічні сироти аж сцикають: зверніть на нас очі, хай ми побудемо славетними
С.439
* не закінчити жадної роботи, бо нові смерті доносять все якийсь новіший дух знань
** інакше вмирають
*** і запитує про ту давню історію /факт книжки, яку придбав наче саму історію/; але ми тут своєї маємо внадмір, і не розберемося
**** каже Драгуновський: не чіпайте історії, то й вас не чіпано буде
***** цей люд поділено на: тих, що благають не чіпай; тих, що просять сказати всю правду; і чи можлива вона вся; говорити то це про природу самої людини
****** прийшли до такого знання, що джерела верховні принишкли, і все залежить від людини, на міру її нікчемності і правдивості, віри і нікчемності
С. 440
* не забутися: Маруся Баляля виплете віночка з сухих миколайчиків і покладе Юркові на голову
** д. Віктор не пробачить Марті "дружби" з бандерівцями, бо співала старовинні пісні про гайдамаччину їм, а його сина вбито в лісах по війні
*** таких запеклих уже не буде; бо діти пересварені на дрібнощах; а дитину прижили з Оленою, а Наталка мерво робить, а з цим Миколою гульнула, а Олексій з Ганею не обзиваються
**** так ми і в-бч не догледимо
***** /горою сторінки/ бо ця наволоч світова вже не навсправжки взялася за нас; то відкривали священні гробниці; то спалювали надбане; то виродніли над плоттю нашою; то набудовували смертельні схрони у наших заповідних краях, а потім розчиняли їх, аби отруїти і лишок люду, й земель, і тварин
****** що іще, —
******* проповідував Драгуновський, — кожного введено до таємних реєстрів, і не підробиш, і не підкупиш старшину ані якою платою, бо всім ціна копійка, й так належить копійка за все
******** не забутися: Маруся Баляля виплете віночка з сухих миколайчиків і покладе Юркові на голову
********* то Марті тра було ще й цих з автобуса прихистити на ночівок і зобачити, як світяться вночі їх тіла чи душі
