Земля у рівновазі - Альберт Гор

відомо вже доволі давно, але в минулому цього технічно важко було до­сягти; часто повітря попадало забагато, і тоді двигун зупинявся. Однак розвиток надточного виробництва і використання мікро­процесорів для контролю потоків повітря та бензину, у своєму поєднанні, раптом зробили це можливим. У політиці ключ до успіху полягає в поєднанні інтелекту і грошей: більша частка інтелекту звичайно ефективніша і краща, але надто часто вся політична ма­шина зупиняється, коли в суміші мало грошей. Виклик сьогодення полягає в тому, щоб покращити наше розуміння політики з тим, щоб, не зупиняючись, вміти підтримувати більш високе співвідношення інтелекту до грошей.

Нам слід наголошувати на розвитку привабливих і ефективних видів громадського транспорту. Для початку, більше коштів до­рожнього трастового фонду треба виділяти місцевим громадам на модернізацію і розширення мережі метро, автобусних і тролейбусних ліній. Нові й вдосконалені види масового громадського транспор­ту, такі як швидкісні поїзди в Японії і Франції, слід всіляко заохочу­вати. Ми можемо також частково замінити традиційні поїздки на роботу до офісів за допомогою роботи через телекомунікаційні мере­жі. Ця технологія вже широко використовується, оскільки дедалі більше число людей працюють вдома і підтримують прямий контакт зі своїми колегами за допомогою телекомунікаційного зв'язку між своїми комп'ютерними робочими станціями. Оскільки можливості комп'ютерних мереж зростають, то й ця тенденція вірогідно поси­литься. Протягом десяти років я був головним ініціатором і прихиль­ником пропозиції створити національну мережу «інформаційних супермагістралей», що з'єднала б суперкомп'ютери, робочі станції і «цифрові бібліотеки», щоб створити «співлабораторії» і дати змогу людям працювати разом, незважаючи на їх різне місцезнаходження.

Але робота через телекомунікаційні мережі неможлива в краї­нах, в яких немає сучасних електронних комунікацій та енергетич­них мереж. Однак останні самі по собі більше не є обов'язковими: децентралізована генерація електроенергії поступово стає еко­номічно конкурентоспроможною порівняно з попередніми техно­логіями, коли генерується величезна кількість електроенергії на окремій потужній електростанції і далі розподіляється за допомогою ліній високовольтної електропередачі, які перетинають сільську місцевість. Найбільш перспективна із цих децентралізованих тех­нологій — це генерація електроенергії, що отримується з сонячного світла за допомогою фотовольтних елементів, маленьких плоских панелей із кремнію або подібних матеріалів, які призначені для генерації електричного струму. Однак ця технологія все ще перебу­ває в стадії зародження, і потрібні справді глобальні дії в рамках СЕІ, щоб прискорити розробку недорогих фотовольтних елементів.

Технічні перешкоди на шляху їх розробки стають дедалі менш сут­тєві, ніж політичні та інституційні бар'єри. І СЕІ мала б займатися цим. Хоча, якщо буде продемонстрована економічна вигода фото-вольтної технології, суспільний попит на неї може швидко змести політичні та організаційні перепони і при цьому створити перс­пективу величезних прибутків для тих підприємців, які швидко пристосують цю технологію для нових потреб.

Майже кожна дискусія щодо замінників викопних видів палива включає суперечки навколо ролі ядерної енергії в енергетиці май­бутнього. Фактично деякі опоненти конструктивних дій, спрямо­ваних на збереження довкілля, намагаються припинити обговорен­ня проблеми глобального потепління, посилаючись на політичні труднощі, які постануть при побудові нових ядерних реакторів, та висловлюючи своє явно перебільшене розчарування екологами, які, як вони вважають, є головною перешкодою для прийняття ядерної енергії як очевидного замінника вугілля і нафти.

Звичайно, невизначеність майбутніх потреб в енергії і економічні проблеми, як наприклад перевищення кошторисних витрат, були головними причинами відмови генеруючих компаній від будів­ництва багатьох реакторів, навіть ще за довго до того, як аварії на Трімайл-Айленд і в Чорнобилі посилили осторогу з боку громадсь­кості. Крім того, зростаюча занепокоєність щодо нашої здатності забезпечити безпечне зберігання довгоживучих ядерних відходів також посилює опір громадськості суттєвому розширенню вико­ристання ядерної енергії.

На мій погляд, здається досить очевидним, що сьогоднішнє покоління ядерних реакторів зараз зайшло у технологічний глухий кут. Дослідження та розробка альтернативних проектів повинні зосередитись передусім на тому, як створити пасивно безпечний реактор (чия безпека не залежатиме від постійної пильної уваги спеціалістів), який ліквідує різноманітні ризики сучасних реакто­рів, по-друге, на тому, чи існує з наукової і політичної точки зору прийнятний спосіб захоронення — фактично ізоляції — ядерних відходів.

Зрештою, процент використання ядерної енергії у світовому масштабі досить незначний та ймовірно залишиться таким. Тому було б помилкою вважати, що ядерна енергія може стати головним засобом до вирішення проблеми глобального потепління. Проте слід наполегливо продовжувати дослідження та розробку, особливо у сфері технологій термоядерного синтезу, що обіцяють більш безпеч­ні й широкодоступні джерела електроенергії, хоча б на віддалену перспективу. Тим часом на сьогодні слід звернути особливу увагу на енергозбереження та енергоефективність, і тому в рамках СЕІ слід було би заохочувати інтенсивне вивчення інших можливостей, а саме:

Перехід з одного види палива на інший може відіграти важливу роль у зменшенні викидів С02 та інших шкідливих речовин. При­родний газ, наприклад, може в багатьох випадках замінити вугілля і нафту і забезпечити ту саму кількість енергії із значно меншим процентом шкідливих викидів. Технологія для добування, транс­портування і спалювання природного газу — більш ефективного і менш шкідливого палива — заслуговує на пильну увагу у зв'язку з нашим дедалі більш інтенсивним використанням його як палива.

Можливо, чи не найбільш доцільний захід на найближчу перс­пективу — це посилити дієздатність газових трубопроводів у Схід­ній Європі і країнах колишнього СРСР, з яких сьогодні витікає величезна кількість природного газу в атмосферу, де він стає важ­ливою складовою парникових газів. Дійсно, за деякими оцінками не менше 15 процентів усього метану, який щорічно потрапляє в атмосферу, витікає саме з цих недосконалих трубопроводів. Надав­ши сучасну технологію будівництва трубопроводів цим країнам, ми можемо одночасно зменшити викиди парникових газів й більш широко використовувати це паливо замість більш шкідливих вугіл­ля і нафти.

Ще одна нагальна технологічна потреба — це уловлення мета­ну, який сьогодні виділяється із сміттєзвалищ і міг би також стати замінником для нафти і вугілля замість того, щоб бути ще одним джерелом парникових газів.

Взагалі, найціннішим джерелом енергії, яке могло б замінити наші шкідливі технології, є на сьогодні вся та енергія, яка виробля­ється як побічний продукт інших видів виробництва і витрачається намарне. У більшості промислових галузей, наприклад, генеруєть­ся величезна кількість тепла під час виробництва, складання, пере­везення або переробки різних матеріалів, які надходять до наших заводів і виходять звідти вже як готові вироби. Методи накопичення і використання надлишкового тепла для генерування електроенергії — виробництво електроенергії за допо­могою парових турбін або інші методи — називаються когенерацією. За оцінками експертів, можна отримувати величезну кількість енер­гії, належним чином використовуючи нові технології когенерації. На жаль, багато енергогенеруючих і енергорозподільчих компаній всіляко перешкоджають застосуванню когенерації, зокрема від­мовляються купувати електроенергію від когенерації для подаль­шої передачі іншим клієнтам, які підключені до тієї ж енергетичної мережі. Законодавче заохочення й навіть