Літопис Руський. Київський літопис - Автор невідомий

1104 р.). Андроник претендував на візантійський трон, і Мануїл кинув його до тюрми, звідки він утік і подався до свого родича в Галич. Мануїлові це було небезпечно, бо Андроник нібито збирався піти на нього війною, і тому імператор замирився зі своїм двоюрідним братом.(обратно) 360

Тобто на свято Петра і Павла.

(обратно) 361

Василько Ярополкович, син першої (невідомої на ім’я) жони Ярополка Ізяславича, був одружений (за польськими даними) з невідомою на ім’я дочкою великого князя польського Болеслава Кучерявого від другого шлюбу.

(обратно) 362

В Іп. І Хл. хибно «на Руси»; у Воскр. «на Рси»; у Єрмол. «на Роси».

(обратно) 363

В Іп. І Хл. помилково «Ярославъ»; у Воскр. «Ростиславъ»; за Новг. І, Іллю поставив єпископом у Новгород митрополит Іоанн «при князи русьстѣмь Ростиславі місяця марта въ 28, на вьрьбницю», а прибув він до Новгорода 11 травня 1165 р.

(обратно) 364

Руським купцям, що торгували з Греками.

(обратно) 365

Тобто перестрілювалися, не переходячи до бою врукопаш.

(обратно) 366

Треба думати, що побіг до города Городця на ріці Березині (див. 1162 р.). Більше Володар Глібович не згадується; у Лавр, під 1186 р. виступає його син Василько, князь логожський, а Татіщев під 1182 р. говорить про другого сина його (Володимира); князя мінського.

(обратно) 367

В Іп. «Славлю» хибно виправлено на «Всеславлю», у Хл. «Святославлю».

(обратно) 368

В Іп. І Хл. хибно «Ярославичь»; у Воскр. «Ярославь».

(обратно) 369

Тут ідеться про смерть невідомої на ім’я дочки Андрія Юрійовича, першої жони Олега (за Любецьким синодиком — Феодосія?) Святославича-Михайловича; далі під 1176 р. як шурин Олега діє невідомий на ім’я син Юрія Ростиславича (від невідомої жони), князя рязанського, отже, дочка цього Юрія (за Любецьким синодиком, вона, можна думати, мала ім’я Єфросинії?) була другою жоною Олега Святославича. В наступному реченні говориться про іншого Олега — Олега Святославича-Миколайовича, старшого брата Ігоря Святославича (героя «Слова о полку Ігоревім»).

(обратно) 370

Оскільки Боняк виступає в літопису як воєначальник уже в 1096 р., то в 1167 р. Йому, виходить, було щонайменше 90 літ (можливо, це був інший Боняк?).

(обратно) 371

Події, внесені до літопису під цим роком, стосуються в основному попереднього, 1166/7 р. Пересунено на рік уперед і наступні дати: 6677 (треба 6676 ультраберезневий, або 6675 березневий рік), 6678, 6679, 6680.

(обратно) 372

Додано з Воскр.

(обратно) 373

В Іп. І Хл. хибно «Иванъ Ярославичь. сынъ».

(обратно) 374

В Іп. «Семьюнови и попови», у Хл. «Семіонови попови», — ідеться про одну особу, а не про дві.

(обратно) 375

Див. прим. З до 1074 р.

(обратно) 376

В Іп. помилково «взимаше», у Хл. «възываше».

(обратно) 377

Ідеться про візантійського імператора й письменника Костянтина (Константина) Порфірогенета (Багрянородного); з тексту виходить, що хтось читав Ростиславові його твори.

(обратно) 378

Покладник може означати: спальник — людина, що дбала про стан княжих покоїв; скарбник; улюбленець.

(обратно) 379

Ростислав мав хрестильне ім’я Михайло.

(обратно) 380

Молитва із молебного канону богородиці, який співають в усякій душевній скорботі; скорочена і пристосована до особи Ростислава.

(обратно) 381

Ростислав почав самовладне князювати в Києві 12 квітня 1154 р. (короткочасне князювання Ізяслава Давидовича в 1161 р. не береться до уваги). У Татіщева Ростислав Мстиславич має таку характеристику: («Сей князь на зріст був середній, лице широке і борода кругла, широка. Дбав про церкву святу і ледве чи коли проминув співи, чин святительський шанував і багато ми лостині священикам, удовицям і вбогим давав. Про воїнство і суди не дбав, через що в ратях мало щастя мав, а в судах тивуни його поборами збагатились, і був од них убогим утиск»).

(обратно) 382

В Іп. І Хл. «Беглюковы»; але далі йдеться про Белуківну, його дочку.

(обратно)