Літопис Руський. Київський літопис - Автор невідомий

р. була 12 березня.(обратно) 408

У Хл. тут додано «Дюрдевича».

(обратно) 409

За даними графіті Софії київської, Марія була дочкою Святослава Ольговича.

(обратно) 410

Або, отже, Гліб Всеволодович.

(обратно) 411

В Іп. «поидохомъ» (ми пішли, ми рушили); це підтвердження того, що літопис тоді вів ігумен Києво-Печерського монастиря Полікарп.

(обратно) 412

Тобто попи з вишгородської церкви мучеників Бориса і Гліба.

(обратно) 413

В Іп. хибно «въ 15 день», у Хл. вірно «въ 21 день».

(обратно) 414

Про цей похід коротко говорилося вище під 1171 р. Оскільки там Давид Ростиславич сказав, що в ніч на 21 лютого він дістав звістку про прихід Мстислава Ізяславича до Василева, то ясно, що той прибув до Києва десь уранці 22 лютого, в неділю; це якраз припадало на кінець першого тижня великого посту — Феодорової (Тіронової) неділі; ім’я Феодора (Стратилата), як знаємо, було хрестильним ім’ям Мстислава, тому зрозуміло, що виступив він у похід у день пам’яті свого патрона — 8 лютого 1170 р.

(обратно) 415

В Іп. «они», у Хл. «он».

(обратно) 416

В Іп. хибно «Борохова», у Хл. «Болохова».

(обратно) 417

Новг. І свідчить, що в лютому 1170 р. війська Андрія Юрійовича пішли на Новгород Великий; 25 лютого їх розбили новгородці, очолювані Романом Мстиславичем. Як видно з Іп., у цьому: поході брав участь і Святослав Ростиславич, (за актовими печатями, його хрестильне ім’я — Іван).

(обратно) 418

У Татіщева до цієї характеристики додано, що він («навчений був грецької мови і книги охоче читав»).

(обратно) 419

За Татіщевим, єпископ Федорець (Феодор) був братом Петра Бориславича (див. прим. 16 до 1147 р. та ін.), за Никон., — його сестричем, сином сестри.

(обратно) 420

Ідеться про знамениту ікону Богородицю, вивезену Андрієм Юрійовичем із Вишгорода до Володимира-Суздальського (див. прим. 13 до 1155 р.).

(обратно) 421

Псалом XXXVI, 38.

(обратно) 422

Єванг. від Матфїя VII, 2.

(обратно) 423

Посл. Іакова II, 13.

(обратно) 424

Джерело цитати установити не вдалося.

(обратно) 425

Псалом VII, 17.

(обратно) 426

Псалом VII, 16.

(обратно) 427

Далі Іп. текст переписано іншою рукою, тією самою, що й арк. 41–103.

(обратно) 428

У Татіщева сказано, що вкрай спотвореному Федорцю зрештою відрубали голову («і прокляли його собором, а книги, написані ним, на торзі перед народом спалили»}.

(обратно) 429

В Іп., Хл. І Лавр, «к Руськымъ», «к роускым», «к русьскимъ»; у Радз. І Акад. «корсуньскимъ»; київська сторона Дніпра у XII ст. називалася руською.

(обратно) 430

В Іп. тут, очевидно, хибно повторено «идѣть».

(обратно) 431

Китиця із кінського волосу на знамені, бунчук.

(обратно) 432

Київський літопис всюди розпочинає новий рік у лютому-березні. Тут кінцем року названо серпень; ймовірно, що джерело, звідки взято відомості про хворобу Мстислава Ізяславича, вело лік рокам за вересневим (візантійським) літочисленням, за яким новий рік розпочинався 1 вересня.

(обратно) 433

У Татіщева Мстислав Ізяславич схарактеризований так: («Сей князь на зріст був не вельми великий, але широкий плечима і міцний, так що лук його ледве чи хто натягнути міг. ний, волосся кучеряве і коротке носив. Мужній був у битві, любитель правди, задля його хоробрості всі князі його боялися і поважали. Хоча часто з жінками і дружиною веселився, але ні жінки, ні вино ним не володіли. Він завжди до урядування і до розпорядку був готовий, через те мало спав, а багато книг читав, і в радах про урядування землею з вельможами трудився, і