Руда магія і повна торба пригод - Ляна Аракелян

– Так.

Цікаво. Я припустила, що, можливо, друга і третя частина вже з’єдналися і знаходяться в однієї людини. Й саме моєї частини йому не вистачає! Потім згадалися слова Скріраніеля, що з’єднані друга і третя частина покличуть першу! Поки що мене не тягне на південь Лартіони. Та й взагалі, що означає це загадкове «покличе»? Яким чином?

– Альг, скажи, а якщо цього таємного мандрівника вже знайшов зниклий безвісти, і дві частини вже з’єдналися? – потрібно перевірити свої здогадки, раптом він щось приховує?

Альгін розгублено дивився на мене і знизував плечима.

– Про це потрібно спитати в професора.

Я рвонулася до дверей.

– Руто, ні! – Зупинив мене Альгін. – Не вирішуй на гарячу голову. Відклади все до ранку. До того ж, медальйон не магніт. Потрібно читати особливі заклинання мовою предків. А вони в книжкових крамницях не продаються. Навіть у кварталі Магів їх нема.

Я задумалася. Він має рацію. Якщо я зараз почну бити на спалах, то все одно проти ночі ми нічого не зможемо зробити. Та й заклинання. Хто пам’ятає найдавніші мови? До того ж мені цікаво, що з’ясував Лікраніель.

– Гаразд, умовив. Ходім.

Коли ми увійшли в кімнату, то побачили картину: Бунт підстрибував за літаючим Шафраном, крутив сальто і перекидався на підлозі, а той перелітав з місця на місце і кричав: «Караул! Вбивають! Рятуйте!». Кхибра, Лікраніель і Герман котилися зі сміху.

– Руто, нарешті! Прибери цього монстра!

Клоп сів мені на плече. Бунт спробував залізти по нозі за фамільяром, але Герман підхопив кота, той незадоволено нявкнув і спробував вкусити, за що одразу ж дістав щигля по носі. Бунт пирхнув, вирвався і сховався під ліжком.

– Вони смерті моєї хочуть і не розуміють, що я безсмертний! А цей, пазуристий, щоразу норовив мене з’їсти! Врятуй мене!

– Шафране, треба було його вкусити, – усміхнулася я і пальцем погладила клопа по панциру.

– За що?! – в один голос закричали Лік і Гера.

– Бунт так славно грався з ним.

Я тільки похитала головою – дорослі дітлахи.

– Германе, нас можуть підслухати? – поставила я найважливіше запитання.

– Тільки, якщо хтось ментально не причепився. Ліку, вас не вчили ще цього заклинання?

– Ні, – з досадою зітхнув ельф.

– Гаразд, будемо сподіватися, що ми нікому не потрібні, – підморгнув Гера.

– Лік, що в тебе? – я згорала від цікавості.

– Раартанель буде за кілька днів у столиці. Пообіцяв, що зустрінемося і поговоримо. Більше він мені, на жаль, нічого не розповів. Зате я дещо нарив з історії Лартіони.

– Давай, ділися, – підбадьорив його Гера.

Він посунувся, звільняючи місце поруч, я сіла і відчула, як його рука ковзнула попереком і притягнула мене до себе. Метелики в животі розминалися і злітали по одному.

– У стародавніх рукописах сказано, що Ерік Гульвіса зійшов на престол після смерті батьків у досить юному віці, – почав здалеку ельф.

– Це ні для кого не секрет, – гмикнув Альг. – Кожен школяр про це знає.

– Так, але не кожен школяр знає, як насправді загинули батьки нашого короля.

– Лік, про це теж написано у всіх підручниках! Що тут нового? Його батьки вирушили у подорож. Здійнялася буря. Їхній дракон упав у Зорекрилих Горах. Нещасний випадок. Маг-погонич не впорався з керуванням, і всі загинули, – випалив Альгін.

– Звичайно, це знають усі, – ствердно мотнув головою Лікраніель. – А тепер, звіримо факти. Я замовив довідку в погодників, щоб дізнатися про погоду в той день. Так от, у день загибелі батьків короля стояла спекотна сонячна погода. Це була середина землероду*! Зазвичай о цій порі стоїть неймовірна спека, а дощі йдуть тільки з волі магів-погодників. Льодовики того року танули, як ніколи. Навіть Гіркий струмок пересохнув. Запитайте у старих! Я наполягаю, щоб ви запам’ятали: маги творили заклинання, щоб не згоріли врожаї та мешканці Лартіони не голодували! Коли особиста королівська дракониця Павутинка впала в горах разом з батьками Еріка, то за офіційною версією вони потрапили в бурю. А точніше – в епіцентр грози. Блискавка вдарила в Павутинку і пробила захист.

Ми затамувавши подих слухали ельфа. А він продовжував:

– А тепер те, що було насправді: на безхмарному небі з’явилася блискавка й ударила прямісінько в королівську драконицю, повністю зруйнувавши захисний купол. Маг-погонич втратив керування. Павутинка була засліплена і травмована, і впала в глибоку прірву, – Лікраніель зробив паузу і обвів нас багатозначним поглядом: – Ви багато знаєте природніх блискавок, які пробивають магічний купол? Може, кульові чи краплеподібні здатні на таке? У світі сотні років літають на драконах і ніколи ще блискавка не пробивала захисний купол. А якщо цей купол роблять для королівської родини, то, як думаєте, він витримає бурю, навіть якщо потрапить в епіцентр грози?

Ми мовчали, ошелешені від почутого.

– Ось і я не думаю, що все це нещасний випадок! – Лік гордо випнув груди.

– Зачекай, Ліку, – почала здогадуватися я. – Що це тоді виходить: в останній день снопов’яза, коли до столиці летіла Саалліанна, хтось спеціально пробив купол? Нагадав королю про те, як загинули його батьки?