Влодек відкриває свій поганий рот, щоб ще щось сказати, але тут над площею раптово лунає розлючене ухкання. І перш ніж я встигаю збагнути, що відбувається, на Влодека сірою блискавкою падає величезна сова. Цілячись пазуристими лапами прямо в очі.

«Уб'ю, гада!» − уловлюю я чіткий думообраз. І з усіх ніг кидаюся сестрі на допомогу.

Але мене випереджає Сенд. І саме встигає перехопити Брі заклинанням левітації, коли Ляльководу вдається відкинути її геть силовою хвилею.

− Забирайтеся звідси обидві! Негайно! − гаркає герцог, магією відлевітувавши сестру прямо мені в руки.

А сам кидається на Ляльковода.

Заграбаставши розлючену Брі, я, не роздумуючи, кидаюся геть. Краєм ока спостерігаючи за чоловіками, які вступили в магічний поєдинок, намагаюся поспішно відкрити портал. Як би не рвалася я зараз душею до коханого, розумію, що наражу на невиправданий ризик усіх, якщо залишуся. Поки Ляльковод живий, він може будь-якої хвилини смикнути за ниточки, змушуючи мене підкоритися.

Земля під ногами стрясається від потужності заклинань, що схльостнулися в протистоянні. Я помічаю величезного чорного вовка з закривавленою пащею, що вискочив на площу. Ще кількох перевертнів. Тіла найманців... До горла підкочує нудота.

Але я змушую себе зосередитись. Портал. Мені потрібно відкрити портал. Сенд обіцяв залишити для мене лазівку.

Ось воно. Відчувши, що його магія, розлита над містом, мене справді визнає, мені врешті-решт вдається розірвати простір, створюючи перехід. Портал спалахує переді мною сизим серпанком.

− Стій, суко! Назад! − наздоганяє мене в той момент, коли я вже майже ступаю в нього. − До мене, я сказав!

Ментальний удар, підживлений нищівною ненавистю і звіриною люттю, геть-чисто зносить мою волю, змушуючи не тільки зупинитися, а й почати розвертатися назад.

Я тільки й встигаю, що закинути Брі в портал, тим самим захищаючи хоча б її.

А далі, ніби мертвяк, піднятий і керований некромантом, я слухняною маріонеткою розвертаюсь і йду назад до Ляльковода. Той, відбиваючись від запеклих атак Сенда, переможно посміхається. Напевно, вже уявляючи, що скористається мною, як живим щитом. До того ж він бачив, що я, на відміну від нього досі здатна відкрити портал звідси.

Я не можу цього дозволити. Не можу.

Зчепивши зуби, знову збираю всю свою волю в кулак. Відчуваю, як підгинаються коліна, як напружується кожен м'яз у тілі, як прокочується по венах пекельне полум'я відкату. Спотикаюся, зумівши зупинитися хоча б так.

Чужа воля штовхає мене далі. І я падаю на коліна, боляче приклавшись об кам'яну бруківку. А потім і зовсім рачки стаю, загрібаючи руками брудний сніг. Біль вкручується в мозок, примушуючи тихо скиглити й ковтати гарячі сльози. В очах темніє від перенапруги. Але я не рухаюся далі ні на крок.

Не піду. Я жива людина. І більше ні для кого не буду слухняною маріонеткою.

Здається, до мене хтось біжить. Я чую чиїсь голоси. Земля піді мною знову і знову здригається. Влодек кричить пораненим звіром.

А потім зненацька все закінчується. Площу накриває крижана тиша. Залишається лише пронизливий дзвін у моїх вухах, що заважає розібратися, зрозуміти... очі, сліпо витріщаються на божевільний хоровод кольорових плям. Здається, я бачу червоні бризки на снігу піді мною. Відчуваю, як щось гаряче тече по губах.

− Мірі, − доноситься до мене, як крізь товщу води.

− Сенде, − бурмочу я, завалюючись набік. Чиїсь руки підхоплюють моє немічне тіло. Обличчя торкаються чиїсь губи.

Сили закінчились. Але я спромоглася. Не ступила більше жодного кроку.

Сподіваюся, це щось та й означає.

Але дізнаюся про це потім.

Зараз… сил більше немає… ні на що…

Сподобався роздiл?

Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно

$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Сніжна казка для Міріам - Ольга Островська (0)

Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua:

Я обираю бути твоєю - Ольга Островська Наложниця Темного Лорда - Анні Флейм