Юджи - Ірина Муза
10
Не скажу, що мене долав страх. Навпаки. Я все ще злилася і зараз мала змогу сказати все, що надумала, в обличчя тому, до кого, схоже, я почала відчувати це світле почуття - кохання. Ну і пощастило мені чорт забирай. Потрапити в інший світ і закохатися у Володаря, з яким стосунки можуть коштувати мені життя...Зашибісь.
- Нічого не хочеш мені сказати? - вогненно-блакитні очі дивилися так само на мене зі злістю. Данте підійшов до мене, і я сповна змогла відчути весь його дар, його злість, що вимагала виходу через звільнення вогню. А мені якраз було що сказати.
- Ось якраз сказати що, у мене є. З яких це пір ти став розпоряджатися моїм життям? Я не твоя Мікеніанка! Я з іншого світу і заміж я не хочу. Ти навіть не поговорив зі мною після того, що сталося між нами. Сам усе вирішив, і твоє рішення мене страшенно розлютило. Я не збираюся заміж! - дозволяю собі підвищити голос і переходжу з ним на "ти".
- Так буде краще, повір! Я так вирішив! - уже спокійніше заявив він
- Ти так вирішив? Та хто ти мені такий, щоб приймати за мене таке рішення? - мої слова знову розлютили Володаря. Він схопив мене за руку і притиснув до себе однією рукою, іншою рукою схопив мене за обличчя, змусивши дивитися на нього, наші обличчя були лише за кілька сантиметрів одне від одного. У його очах я розгледіла спалах вогню, ми разом зробили два кроки, і обстановка різко змінилася. Не встигла отямитися, як Данте притиснув мене до чогось твердого і жорстко заволодів моїм ротом. Як виявилося, Данте створив портал, і ми через нього потрапили в сад біля його замку. Він притиснув мене до дерева.
Я жадібно відповідала на цей грубий поцілунок, не хотіла перериватися ні на секунду, хоч і відчувала, що Данте знову позбувся сорочки...
- Данте! - Володар відсторонився від мене на одну коротку мить, важко дихав і всіма силами стримував зараз свого дракона. - Я хочу бути тільки з тобою! - відверто говорю я, не знаю, що зі мною відбувається і чому кажу це чоловікові, таке зазвичай дівчата довго приховують від своїх коханих, щоб ті не зазнавалися.
- Чорт! - Володар від безвиході вдарив кулаком по дереву, воно миттю спалахнуло, а я ледве встигла відбігти звідти, полум'я далі не пішло. Дантеріон стиснув кулак і вогонь так само швидко згас, як і з'явився. А мені захотілося різко присісти від емоцій, що переповнювали мене. Важко спостерігати зараз за Володарем. За його внутрішньою боротьбою, і заворожуюче. Дракон на тілі Володаря то зливається з татуюванням, то ворушиться. Поки Данте виграє і дракон знову стає просто татуюванням.
- ТИ навіть не уявляєш, як важко мені стало його утримувати... відколи ти з'явилася, я докладаю максимум своїх зусиль, щоб стримати дракона. Ти думаєш, я не хочу бути з тобою? Ти навіть не уявляєш, як сильно я хочу тебе, і твоє тіло. - Володар глибоко зітхнув і видихнув із заплющеними очима і тільки тоді зробив кроки до мене, знову затиснув мене біля того самого дерева. А я в прямому і переносному сенсі плавилася від його розпаленого тіла зараз.
- Навіть проста думка про тебе викликає тісноту в моїх штанях і внутрішню боротьбу з драконом. І зараз... тільки стояти біля тебе коштує мені величезних зусиль, щоб не зірватися і знову не спалити тут усе дотла, - Володар опустив свої очі, а я не витримала, торкнулася його обличчя своєю долонькою, змусивши подивитися на себе.
- Ти ще не навчив мене, як контролювати твою стихію, ми ж не знаємо моєї сили до кінця. Давай спробуємо! Я відчуваю, я знаю, що все в нас вийде. Я зможу утримати і прийняти твій вогонь. Я хочу злитися з тобою в єдиному потоці твого полум'я, Данте! - шепочу йому в губи, і ми знову цілуємося. Данте втискає мене в дерево з такою пристрастю, що мені навіть частково боляче. Вуста обпікає настільки палкий поцілунок. Дихання не вистачає, немов воно в нас на двох. Його вуста, його пестощі зводять з розуму. Не уявляю, як я жила раніше без усього цього, без таких сильних почуттів, без такого тваринного бажання, яке зводить з розуму, без цієї пристрасті й без цього почуття гострої потреби в будь-кому.
Я відчуваю Данте, відчуваю його сильні груди і частково його величезну силу, що зараз тисне на мене його аурою. Така міць...боже. Навіть страшно стає... І цей вогонь, це вічне полум'я, що він намагається зараз контролювати, все більше проривається. Його груди стали обпалювати мене навіть через мою сукню. Ще хвилина і моя сукня загориться.
Володар хапає мене за попу, зухвало стискає одну півкулю, вириваючи з мене напівзіскрик, посміхається крізь поцілунок і далі цілує так, що ноги підкошуються. Плювати на сукню, на все. Тільки він... Ковзаю по гарячих грудях рукою і на подив температура моєї руки з його грудьми зливаються, мені не пече руку. Я не надаю цьому належного значення, а йду рукою далі, чіпляюся за ремінь штанів, і варто тільки торкнутися заповітного органа через тканину штанів, як настрій Володаря різко змінюється. Це лякає мене не на жарт. Він зі звіриним завзяттям повторно кидається на мене, тільки цього разу схоже більше не стримується.
Губи кусає і болісно зминає в поцілунку. Руками торкається тканини на моїх грудях і цілком усвідомлено знищує вогнем те місце, де торкнулася його рука, оголюючи мої груди. Тут же добирається до моїх сосків, грубо стискає груди, видаючи внутрішньоутробні рики. Настільки сильне бажання обрушилося і на мене слідом. Грубість, що спочатку налякала мене, зараз обернулася шаленим бажанням. Я відчуваю, як моя шкіра горить під Дантеріоном, але вогонь анітрохи не приносить мені болю. Я починаю звикати до нього. А Данте... таке враження, що його вже не зупинити. Через тканину моєї розкішної сукні, він торкається моєї ноги, і тканина в тому місці, де він торкнувся, також спалахнула. Боже, я вся палаю. Хочу його, хочу швидше відчути цю саднячу заповненість. Але Данте переривається. Цілує мене наостанок м'яко і швидко, і обертається назад, затуляючи мене своїм тілом.
Я настільки була захоплена Данте, що навіть не почула, що крім нас у саду на одному коліні в поклоні стояв патруль вартових.
