Юджи - Ірина Муза

- А куди поділася ваша дочка? - продовжуючи оглядатися, запитала я в Талії

- Яка дочка? У нас із Вітієм ще немає дітей! - шокує вона мене

- Як немає? А Олфея? Вона сказала, що Вітій її батько! - дивуюся я

- Олфея не наша дочка. Ми взагалі не знаємо, чия вона дочка. Але саму Олфею ми знаємо, бачимо тут іноді. Вибачте лейла Ніколь, я хочу побути з чоловіком. Спасибі вам велике, - жінка поспішала також піти. Я залишилася сама.

Чудово. Вийшла через задній двір і знову опинилася в лісі. Змерзла до нитки, та ще й робити що тепер не знаю. І як тепер повернутися в маєток Айрона? І що сказати, якщо він помітить мою відсутність? Хоча може мені це тільки на руку. Не піду завтра в цей чортів храм!

Стала пробиратися через ліс, щоб не стояти на місці, потирання рук одна об одну не дуже допомагає... Чорт, мені б зараз зігрітися. Володар... такий гарячий... але такий гімнюк. Одружити мене вирішив, ну я йому покажу! Зараз сама опаную магію вогню і спалю там усе під три чорти собачі...ну ка...

Я рішуче зупинилася, заплющила очі й зосередилася, простягнула руку вперед і уявила вогонь... може, до речі, вдасться створити портал до Айрона...

Отже, вогонь... різко розплющую очі й бачу на руці слабку тоненьку ниточку вогника. Чорт. Уже навіть засмутилася, як раптом рука спалахнула. Вогонь відокремився від моєї руки і завис вогненною кулею в районі мого обличчя. Вогонь став на кшталт дзеркала і крізь нього я побачила розлючене обличчя Володаря.

- Лейла Ніколь, що ви робите в Рокшерівському лісі на першому узбережжі! Ви ж маєте бути в маєтку мага Айрона! - не менш злим голосом промовив він. Так ось воно що. Я вже подумала, що то, я своєю магією таку кулю вогняну зробила, а це все Володар...

- А як ви зрозуміли, що я тут? - відповіла я запитанням на запитання, але відповідь мені однаково потрібно придумати... Розповідати про Олфею і мейсора, якого я врятувала, зараз не бачу сенсу... дідько.

- Вогонь мій провідник, за допомогою його я знаю все. Ну так! На моє запитання ви не відповіли. Що ви там робите, і скажіть, чи все з вами гаразд? - хм, уже щось...

- У порядку, замерзла тільки. Я це... з порталами експериментувала, не знала, де опинюся... - може, й безглузда відмазка, ну, гадаю, він має повірити. Мовчав кілька секунд, а потім просто переді мною з'явився вогняний портал, я все чекала, що з нього з'явитися сам Володар, але замість цього почула його голос перед собою в маленькому вогняному колі.

- Стутайте через портал Ніколь, він доставить вас до маєтку Айрона, йому розкажіть вашу безглузду брехню про невдалі спроби з порталом. У мене зараз немає на це часу. - грубо відрізав він і куля з його зображенням різко розчинилася в повітрі. Я навіть не встигла заперечити, нічого, не встигла заперечити з приводу заміжжя... Часу в нього немає, звісно... Мабуть, женихів мені ніяк підібрати не може. Козел!

Сама накрутила себе, і зла як чорт зробила крок у портал. Опинилася перед самим маєтком. І мені, звісно, дуже пощастило. Біля входу зі складеними на грудях руками на мене вже чекав Айрон. Похмуро буравив мене поглядом поки я до нього наближалася. Я пройшла повз нього і навіть не збиралася зараз виправдовуватися. Мене все зараз злило. Я намагалася пройти до своєї кімнати, але потік вітру зупинив мій рух, розвернув, і я вперлася очима в таке ж незадоволене обличчя Айрона. Він довго буравив мене поглядом, і лише через якийсь час просканував увесь мій зовнішній вигляд. У маєтку було досить тепло, але я, мабуть, перемерзла і тому досі обіймала себе руками, тремтячи.

Айрон магією висушив мій одяг і моє волосся. Попросив мою ічіру швидко мене переодягнути і набрати купільну гарячої води. А мені сказав, що як тільки я приведу себе до ладу, щоб з'явилася до нього. Ага зараз...

Прийняти теплу купіль я все ж таки погодилася...навіть не так. Цього вимагало моє змерзле тіло. Зігрілася і попарилася знатно. Переодяглася і привела себе до ладу за допомогою ічіри. Чорт забирай. Як же швидко звикаєш до хорошого. Я останнім часом навіть почуття совісті втратила з приводу того, що користуюся допомогою ічіри. У моєму світі, одягнутися, помитися, розчесатися... все це дівчата самі роблять, а тут... чорт. Я навіть трохи охолола у своїй злості. І навіть зібралася йти до Айрона. Щоправда, тільки потрібно придумати гарне виправдання своєму вчинку. Куди раптово пропала і як опинилася на першому узбережжі. Чорт. Доведеться й Айрону навішати локшини про портал. Володареві то я таке сказала. Буду прикидатися дурепою і наполягати на своєму. На тому й зупинилася.

До Айрона йшла не поспішаючи. Обдумуючи дорогою, як сказати, щоб повірив. Але моя версія і для Айрона виявилася не переконливою. На моє здивування він вирішив, що я хотіла втекти, щоб уникнути заміжжя. Нехай буде так. Мені зараз все одно. Здоров'я моє трохи погіршилося, навіть після купальні почувалася я препаршиво. Айрон знову дав мені зілля для відновлення. Цього разу я зробила добротних вісім ковтків. Стан мій щохвилини поліпшувався, поки зовсім не прийшов у норму. Ну, а далі ми з Айроном знову трохи посварилися з приводу мого заміжжя, я знову зла пішла до себе в кімнату.

Пів ночі прокрутилася в ліжку. Першу половину все ще злилася на рішення Володаря і пообіцяла сама собі, що в жодному разі не дам керувати своєю долею. Я сама вирішуватиму, за кого вийти заміж. Ну а другу половину мого безсоння мене мучили думки про мейсорів. Як довести Володареві, що вбивати мейсорів ніяк не можна, бо в середині чудовиськ можливо сидять люди. Хоча я сама чудово розумію, як це звучить зі сторони. Якщо не вбивати цих мейсорів, то треба якось утримувати їх і ще десь утримувати. А ще придумати як повернути їм колишній вигляд. Навіть я розумію, що звучить це безглуздо. Але я ж тепер знаю, що в середині мейсора людина. Чорт. Знову безвихідна ситуація. Розуму не маю, що робити. Потрібно щось придумати, от тільки що, я поки що не знаю.

Ранок для мене настав занадто несподівано. Мене розбудила ічіра і просто-таки потягнула знову в купіль. А далі цілу годину наді мною знущалися... відтирали, натирали, зачісували, одягали, прикрашали... Мене готували до чортової церемонії, на яку мені було абсолютно наплювати. Я не збиралася підкорятися чиїйсь волі. І думка про це злила мене все більше з кожною хвилиною.