Юджи - Ірина Муза

- А штани чому цілі? - не подумавши швидко ляпнула я, щоки знову блискавично спалахнули червоним кольором. Не знаю, чи подумав Володар, що я засмутилася через те, що не побачила його без штанів, але явну усмішку приховувати не став.

- Кілька пар штанів я зачарував, щоб моє полум'я жодним чином на них не впливало, і вони залишалися цілими, - прямо відповів Володар

- Що ж із сорочками ви не зробили того самого? - знову спохватилася я

- Кілька сорочок у мене таких є, але в купі з іншими... ти справді хочеш обговорити гардероб Володаря? - відкрито став посміхатися він, а я розгледіла ще й зарозумілість у ньому... хоча чому я дивуюся, він стільки часу тут Володар, керувати такою силою, гадаю, будь-хто набув би подібних якостей...

- Неважливо...- я відвела свій погляд. - Гадаю, буде краще, якщо я повернуся вже у свою кімнату, - ніби ненароком натякаю я, що час і честь знати, час то пізній, глибока ніч. Та й мені вистачить на сьогодні подібних емоцій...

- Так, вибач! Ходімо, я проведу тебе! - шлях до моєї кімнати ми подолали швидко. Його високість на прощання знову подарував поцілунок моїй руці і з найспокусливішою посмішкою пішов геть. А я заснути спокійно не могла ще довго. Вуста горіли, і тіло... згадувала поцілунок і не раз сама себе збивала від надто вульгарних думок про Володаря.

Заснула на світанку, пробудження відповідно було важким. Лікеї довелося мене розбуркати, щоб я хоча б сповзла з ліжка. Мене поінформували, що маг уже чекає на мене для тренування. Після, взялися приводити мене до ладу. Ціла година минула, перш ніж мене, поснідавши, вдягнену й усюди пахнучи, провели до східного саду Володаря.

Я була здивована побачити зовсім іншого мага, адже очікувала зараз зустріти Айрона, але замість нього переді мною стояв високий темноволосий і молодий маг землі, вартовий... і я явно його вже бачила. А тому згадала.

- Ієн? Здається, так вас звати? - згадала я ім'я свого захисника від мейсора.

- Вірно, і я дуже радий, Лейла Ніколь, що ви згадали, як мене звати. - маг Землі розкланявся переді мною, потім щиро мені посміхнувся і як багато хто тут робить, сховав руки за спину. Звичка у них у всіх така?

Зараз я краще розгледіла вартового, адже при першій зустрічі я ледь встигла запам'ятати його голос і ім'я. Юнак був молодий і вродливий, чорне смоляне волосся, глибоко посаджені очі, все це робило його досить привабливою людиною.

- Справи не чекають і, якщо дозволите, я проведу вас у східну частину саду його Величності. Там ми можемо попрактикуватися, а зараз, якщо ви не проти, я б хотів розповісти вам про свою стихію. Усе, що знаю сам! - А далі Ієн, не чекаючи поки я почну свій рух, просто пішов далі.

- Я думала, що Айрон продовжить моє навчання стихії повітря? - наздогнавши і порівнявшись зі стражем, поцікавилася я

- Володар відправив мага Айрона назад у департамент, це все, що мені відомо. - відповів Ієн і продовжив свій шлях. А я важко зітхнула, схоже, це були ревнощі, а може, я просто хочу в це вірити.

- Ясно. - я слухняно йшла слідом і уважно слухала розповідь молодого мага про його стихію. Єдине, що вирішила для себе, якщо в мене якось виходить звертатися до першородної стихії, то це вміння мені потрібно поки що в собі стримувати. Айрона влаштувало, коли я скористалася магією вітру так як він цього хотів. Взяла під контроль крихітну частинку магії повітря і сподобалося Айрону. Виконала все, що він просив і маг був задоволений результатом. Мабуть, не варто зараз докопуватися до першоджерела, що якимось чином мені вдається контролювати.

За допомогою Ієна я швидко освоїла зачатки магії землі. Якщо Айрон під час демонстрації піднімав важкі валуни в повітря і розташовував їх там, де хотів, то за допомогою магії землі можна було без проблем створювати самому таке каміння, земля давала більше оборонної можливості як на мене. Але це лише поверхнево. А ще магія землі мені сподобалася тим, що вона мала цілющі властивості для землі. Ієн показав мені, як оживив порожню суху ділянку саду, там, де Айрон вирвав дерево, трава встигла засохнути, перетворившись на сухий чорний килим, а дерева поруч встигли всохнути. Ієн присів навпочіпки і приклав пальці до землі. Тут я побачила це диво. Повалені й вичерпані дерева повернулися назад на ті місця, звідки їх висмикнув Айрон, земля сколихнулася в тому місці й вирівнялася. Ніби дерево ніхто й не виривав із коренем. Саме ж дерево немов ожило, розкинуло свої зелені гілки, що ожили, і стало ще красивішим. Трава зеленим килимом укривала всі мертві ділянки землі навколо. Розпустилися квіти, а вітер тепер колихав красиві зелені крони дерева. Я навіть злегка рот відкрила від подиву. Це була найпрекрасніша магія, яку я бачила за останній час. Під моїми ногами розцвіла чудова квітка, яку Ієн нахилився і вирвав для мене. Мабуть така магія мені подобалася більше.

Ієн був задоволений моїми успіхами, а мені також подобалося спілкуватися з магом землі. На відміну від Айрона він був веселим, весь час жартував, змушуючи посміхатися. Ми навіть майже подружилися.

З Володарем ми стали спілкуватися більше. Щоправда в нічний час.

Я вкотре збиралася вже спати. Коли приходила незадоволена Лікея, допомагаючи мені швидко вдягнутися в легку сукню. До речі, я ось стала помічати, що погляди ічіри на мене більше не були дружніми. Вона дивилася на мене як на ворога.

Прислуговувала мені ледве-ледве приховуючи презирство. Це трохи напружувало, але я вирішила поки не надавати цьому значення.

Розмовляти з Володарем мені подобалося. Він повільно йшов поруч, за звичкою заклавши руки за спину, а я ж, як закохана дурепа, уважно слухала все те, що він розповідає. Сама стала ловити себе на думці, що дивлюся на нього з обожнюванням. Це явно перебір. Тим паче, що Володар не раз уже говорив, що стосунків між нами бути не може. Найсумніше було помічати його поглинаючий погляд на собі й тріумфувати в той момент, коли він зривається. Жорстко стискаючи мене у своїх сталевих обіймах, з не менш палюче гарячим поцілунком. Сьогодні він не витримав, коли прощався зі мною біля моєї кімнати, затиснув біля стіни і як збожеволілий цілував, а я відповідала, реагувала, хотіла більшого. Але пристрасть між нами спалахувала цілком відчутним, реальним вогнем. Сьогодні вогонь зачепив і мене. Частина моєї сукні сьогодні загорілася, а сам Володар, усунувши вогонь, втік від мене через портал. Лікея допомагала знімати мені обпалену сукню, і вже явно не приховувала свого презирства. Ось тільки я не відразу зрозуміла, в чому була причина.