Юджи - Ірина Муза

Айрон з Дантеріоном все ще про щось голосно сперечалися, я вже збиралася увійти, як двері різко відчинилися, і злий, злющий вийшов Айрон, побачивши мене, він сильно здивувався, потім розплився у вимушено чемній посмішці і теж поспішив піти.

Отже, прибув сьогодні пізно Володар і зустрічі призначає, коли йому заманеться, хоч о третій ночі. Навіть для мого часу, це непристойно...

Рішуче штовхнула двері й увійшла до тронної зали. Самотній Володар, розкинувши стрункі ноги, обтягнуті чорними шкіряними штанами, розслаблено сидів на своєму троні. Цього разу на ньому була вдягнена чорна сорочка, застебнута наполовину, більша половина грудей була відкрита, мене обдало жаром, коли я задивилася на це сильне тіло, що навіть у розслабленому стані викликає приємне ниття в низу живота. Схоже я подумки пускаю слину по його Величності...

Запримітивши мене, Володар трохи підібгав ноги до себе ближче, але розлучатися з троном не поспішав.

- Ніколь! Я щиро радий тебе бачити! - чарівна посмішка осяяла обличчя Володаря, і незрозуміла напруга, що взялася до цього, трохи минула. Щойно я підійшла ближче, Дантеріон нарешті встав зі свого трону і, спустившись на три сходинки донизу, чемно вклонився, потягнувшись до мого зап'ястя. Знову його гаряча долоня торкнулася моєї шкіри, і я відчула те хвилююче почуття всередині, що не давало мені спокою всі ці дні, після нашого першого поцілунку.

- Я шкодую, що бачимося ми не так часто, як мені б хотілося, і я перепрошую, що змусив тебе покинути свою кімнату в таку пізню годину. Але може зараз ти складеш мені компанію, а я із задоволенням покажу тобі свій сад. Упевнений Айрон ще не все тобі показав! - звісно хочу. Звичайно піду. Утрималася у висловлюваннях, побоюючись надто емоційної згоди зі свого боку. Тож просто чемно посміхнулася і кивнула. Володар подарував мені усмішку у відповідь і повів мене за собою.

Цю частину саду Айрон ще справді мені не показував. Навіть уночі тут дуже красиво. Водна гладь неглибоких маленьких озер особливо прекрасна в таку темну, освітлену зірками ніч.

- Як твої успіхи в магії? - Володар хоч і не тримав мене за руку, його обидві руки, за звичкою, заведені за спину, але йшов зовсім поруч, я все одно відчувала тепло його тіла.

- Хіба Айрон не розповідає вам? - Біля озера ми сповільнили крок

- Розповідає, але я хочу почути від тебе? Що ти переживаєш, коли звертаєшся до магії. Що відчуваєш? Може тебе щось турбує? - навіть не знаю, як це сприймати, може це бути питання з підковиркою, адже він не знає, що я їх трошки підслухала. Що він сподіватися від мене почути??? Але і з іншого боку, Данте не та людина, від якої мені хочеться закритися, мене скоріше долають протилежні почуття. Тягне мене до нього незрозуміло, і приховувати щось від нього тим паче не хочеться.

- Про успіхи мої, гадаю, Айрон вам розповів, а ось що відчувала... не впевнена. Мене трохи лякає, що в мене так просто все виходить... а ще магії стихій, я надто добре їх відчуваю і розумію, що можу використати необмежену силу будь-якої стихії, та й задіяти стихію заради фокусу, на кшталт підняти камінчик із землі... даремна витрата енергії, - видала Володарю все те, що надумала, навіть не помітила, як швидко в мене розв'язався язик при ньому...

- Думаю, з часом ми в усьому розберемося. А поки що, гадаю, тобі варто вивчити ближче інші стихії. - Ми зупинилися зовсім поруч один біля одного і розглядали нерухому водну гладь озера. Я б сказала, що це дуже навіть романтичний момент. І я, і Володар більше не розговорили, я дивилася, як зачарована, на озеро, а Володар, очевидно, на мене, тому що щоки стали знову зрадницьки палахкотіти. Серце несподівано впало в п'яти, коли Данте схопив мене за руку, наблизив до себе, і поцілував знову тильний бік моєї долоні, при цьому дивився на мене зжираючим поглядом своїх хижих очей. Я навіть моргнути не могла, вся моя увага зараз була зосереджена на цих небезпечних очах із вогняним відливом.

Наші обличчя були зовсім поруч, і наші вуста, не змовляючись, зустрілися в запаморочливому поцілунку. Серце знову шалено заколотилося в грудях, а дихання все забрав він. Мабуть більше стримуватися Володар не міг і переплітаючи ще більше наші язики повністю заволодів моїм диханням. Данте сильніше притиснув мене до себе, я відразу відчула, наскільки велике його бажання і збудження. Він немов випивав мене пристрасно смакуючи мене в поцілунку. Боже, у мене голова пішла обертом від такого поцілунку. Володар... Сильний, владний чоловік і поцілунок його такий самий. Я, навіть, якби й захотіла, то не змогла б зараз розірвати поцілунок, зупинитися. Мені хотілося більшого. Несамовито відповідаючи на такий жаданий поцілунок, сама сильніше притулилася до свого Володаря і вільну руку запустила в його волосся. На такий рух Данте гаркнув, знову сильніше захоплюючи мене у свій полон. Незвичайні почуття переповнювали мене, я раптом стала відчувати вогонь. Усе тіло розжарилося і вже відчутний жар, що виходив від Володаря, змусив мене перерватися.

- Чорт! - вилаявся Володар і я відчула невеликий шок від побаченої картини. Чорна сорочка Володаря спалахнула помаранчевим вогнем і за лічені секунди перетворилася на попіл. Володар знову виблискував переді мною своєю офігійною фігурою в одних шкіряних штанях. Я ледь помітила, як дракон завмирав, перетворюючись на нерухоме татуювання. Встигла помітити лише яскраво червоні очі, які тепер набули вигляду татуювання, злившись у єдиний колір.

- Пробач, я не повинен був. Просто, коли ти поруч, я вперше за такий довгий час втрачаю над собою контроль. Це недозволена розкіш для мене. - вибачився Володар і почав струшувати з себе залишки попелу. Ми обидва кілька хвилин мовчали. Я просто не наважилася говорити ще що-небудь. Мені незручно було зачіпати тему стосунків... хоч я й розуміла, що близька до того, щоб закохатися.

- Тому не люблю ці чортові сорочки. Не напасёшься їх! - першим заговорив Данте, мабуть, бажаючи розрядити обстановку між нами.