Подорож у Тандадрику - Вітауте Юргісівна Жилінська

— Побачите, усе закінчиться щасливо, — почав запевняти Китичка. — Я бачив багато картинок у книжках, де писалося про небезпечні подорожі іграшок, але ні разу не бачив нещасливої картинки в кінці книги, вірніше в кінці подорожі.

— Хоч я найтовщий і найнезграбніший за всіх, а до того ще й кривий, — прогримів пінгвін Твінас, — але підіймаю обидва крила тільки за подорож! Несподіванки, які на нас чекають, можуть бути і добрими несподіванками... А якщо в путі виникнуть головоломки, покладіться на мою люльку. Що буде — те буде, будемо викручуватися. А може, нарешті... нарешті... може, на батьківщині іграшок я попаду на дрейфуючий айсберг, — малесенькі, з макове зерно очиці Твінаса дивилися в темряву лісу, немов бачили там тріскучі гори криги, оточені безкраїми водами, — зустрінуся зі своїми синіми двоюрідними братами, імператорськими пінгвінами, і... і... — замріявся, а може, задрімав Твінас.

— Тільки мені ще не прийшло в голову, чого б я хотів на Тандадриці, — зітхнув Китичка, — а коли б прийшло, то я хотів би таких забав, яких ще ніколи не мав, таких фейєрверків, яких не бачив, таких видовищ, яких на жодній картинці не побачиш...

— Дивись, який ненаситний! — здивувалася жаба. — А мені потрібно зовсім мало, лише мінімум: щоб позбутися бородавки і придбати ще одну сумку, повну життєво необхідних речей...

— Повторюю: корабель готовий до польоту, — сказав пілот Менес. — Хто хоче — летить, хто не хоче летіти — зостається. Крісел чотири, а вас п'ятеро.

— Чули? — діяльно огляділася Легарія. — Ми повинні не гаючись організуватися в подорож. Крісел лише чотири, отож хтось із нас змушений буде залишитися. Може, знайдеться доброволець?

— Звичайно! — бадьоро відізвався зайчик Кадриль.

— Друже, — скам'янів Китичка, — невже ти... ти...

— Чому я? — від подиву Кадриль аж рота роззявив. — Я маю на увазі добровольця, котрий сказав, що на подорож треба дивитися тверезо, бо пілот неква-ква-ква-кваліфікований...

— Кі-кі-кі... — аж за живіт схопився Китичка.

— ...і може трапитись страшна катастрофа. Цей доброволець, звичайно, і зостанеться.

— Ви мене неправильно зрозуміли, — виправдовувалась Легарія. — Я пропонувала іншим тверезо подумати, чи варто вирушати в подорож, а сама я анітрішечки не вагаюся.

— Оце тобі... — закліпав очима зайчик.

— Я мушу вирушати в подорож уже тому, що хоч один пасажир повинен мати тверезий розум і бути досвідченим організатором, щоб під час катастрофи організувати колектив і підтримати дисципліну!

— Краще не придумаєш... — знову закліпав очима зайчик.

— І тому, — на весь свій зріст випросталась Легарія, — пропоную обрати начальника, який і вирішить, хто буде тим п'ятим... Гадаю, ви добре знаєте, що начальник повинен мати тверезий розум, бути досвідченим організатором...

— ...сміливим, самовідданим, дружелюбним, — підхопила Ейнора, незажерливим.

Легарія скромно кивнула головою.

— Тому, — кінчила Ейнора, — пропоную обрати начальником Кадриля.

— І... і мені таке прийшло в голову! — прояснів Китичка.

— Кадриля? — Легарія аж підвелася. — Оцього гарячку? Плигуна неприборканого? Вітрогона? Начальником? У нього ще вуса не встигли вирости, — показала жаба на половину вуса Кадриля.

— От і встигли, от і встигли, тільки бульдог Гог вирвав! — заступився за друга Китичка. — І він не вітрогон, а господар всього цього вогнища! А обзиватися недобре.

— Хай буде начальником Кадриль! — повторила Ейнора. — Я перша підіймаю за нього рукавичку!

Легарія кинула тільки погляд на підняту рукавичку, і очі в неї якось дивно блиснули. Вона стала навшпиньки і почала копатися в сумці, поки не витягла заношений чохол для окулярів. Відкрила його, подивилася всередину, знову закрила і, підійшовши до Ейнори, щось зашепотіла їй на вухо. Лялька здригнулася, зблідла, вії в неї часто затріпотіли.

— Не баріться, — підганяв пілот Менес, стоячи в дверях корабля.

— Друже, будь начальником, — підбадьорив Китичка Кадриля. — Дивись, ми всі за тебе.

— Чому всі? — здивувалася Легарія. — Адже я проти.

— Я... теж... я передумала... — винувато похнюпивши голову, прошепотіла Ейнора. — Зараз я розумію, що начальник не може бути гарячкою. У начальника повинен бути обов'язково тверезий розум... організаторські здібності...

Не знаючи, що й подумати, Китичка з Кадрилем тільки слухали, що говорить Ейнора, а Твінас почав смоктати люльку, щоб розгадати нову головоломку.

— ...і тому... голосую за Легарію, — кінчила Ейнора і похнюпила голову до самих колін.

— Дякую за довір'я, — подякувала їй жаба. — Я не сумнівалася, що тверезий погляд візьме гору. Твінас, бачу, так само не заперечує проти моєї кандидатури, тоді я призначаю його своїм заступником. Ще раз дякую за довір'я, постараюся виправдати його. і якщо пілот наказує не затримуватись...

— Який там із мене заступник, коли я товстуватий, незграбнуватий і кривуватий, — підвівся з кубика Твінас.

— Але ж ти вмієш розв'язувати всілякі головоломки, — насмішкувато сказала нова начальниця, сунувши чохол для окулярів назад у сумку. — Ну якщо ти такий самокритичний, то хай моїм заступником буде Ейнора.

— Та вона ж сліпа! — вигукнув зайчик.

— А що кому до того, що я сліпа! — гордо підвела голову Ейнора й ще гордовитіше скинула з голови шарфик. — Яка є, така!.. Але не з тієї самої