Пелле Безхвостий у школі - Йоста Кнутсон
Сьома книжка пригод славного кота Пелле Безхвостого — нові історії, нові мандрівки, нові випробування!
Цього разу Пелле випаде побувати у справжній школі на справжньому уроці і вчинити там справдешній переполох, а також трохи повчитися в котячій школі. І не тільки повчитися, а й спробувати себе в ролі вчителя. А ще встигнути побувати в Копенгагені і зробити багато добрих справ.
Звісно ж, і в цій книжці не обійдеться без підступів котів-лиходіїв на чолі з тим-таки рудим Монсом, якому весь час хочеться влаштовувати пастки для довірливого Пелле. Та Пелле завжди щастить дотепно, з гумором вийти зі скрутної ситуації, та ще й пошити в дурні своїх кривдників.
Пелле Безхвостий у школі
Повість-казка
Перший розділ
Кіт на катедрі
Як і більшість дітей старшенького віку, Бірґітта й Улле, звичайно ж, ходили до школи. Щоправда, не до однієї, адже Бірґітта відвідувала школу, де навчались самі дівчатка, а Улле — ту, де самі хлопчики.
Часом Пелле Безхвостий проводив до школи Бірґітту, а часом Улле, але ніколи не підходив до самої школи, оскільки вважав, що краще йому туди не потикатися.
А якось Улле сказав Пелле:
— Сьогодні ти підеш зі мною до школи.
Він не поцікавився, що думав про це Пелле, а запхнув його собі в сумку й поніс до класу.
— Знаєте, що в мене в сумці? — спитав Улле в своїх товаришів.
— Там щось ворушиться, — сказав хлопчик, якого звали Гокан.
— То щось живе? — спитав другий, якого звали Фольке.
— Може, щось небезпечне? — з острахом спитав третій на ім’я Аксель (втім, його дражнили маминим синком).
Улле відкрив сумку, і з неї вистрибнув Пелле Безхвостий.
— Який негарний кіт! — сказав Гокан. — У нього навіть немає хвоста!
Горопашний Пелле намірився знов залізти в сумку.
— Що ти з цим котом збираєшся робити? — спитав Фольке.
— Я просто хотів його вам показати, — відповів Улле. — Та якщо він вам не до вподоби, то засуну його в сумку та й усе.
— Ні, ось що, — озвався Гокан. — Засуньмо його не в сумку, а в катедру. Ото буде сміхота!
Тієї миті задзеленчав шкільний дзвоник, і Гокан схопив Пелле, поніс до вчительської катедри. Тоді підняв покришку, запхнув Пелле всередину й закрив її.
Та ось до класу зайшов учитель. Мав бути урок біології. Може, ти не дуже знаєш, що таке біологія, то я тобі поясню: на уроках біології вивчають геть усе про тварин, про квіти, про все те, що живе й росте. — Так от, сьогодні ми поведемо мову про собак, — почав учитель.
Пелле не стримався і засичав у катедрі.
— Що це таке? — спитав учитель.
Хлопці захихотіли.
— У класі має стояти тиша, — нагадав учитель. — Так от, як я вже казав, сьогодні ми поведемо мову про собак.
Тепер уже Пелле сердито занявчав.
— Що це таке? — спитав учитель. — Хто в класі вищить?
Хлопців, здається, це не засмутило, і вчитель розгнівався.
— У класі має бути порядок, — провадив далі він. — І я більше не бажаю чути ніякого шуму.
Тоді запала повна тиша.
— От і гаразд, — сказав учитель. — Отже сьогодні ми поведемо мову про собаку — нашого доброго, найкращого з усіх тварин друга…
Тепер Пелле, що сидів усередині катедри, почав щосили мурчати й плюватися. Здавалось, мовби то десять кравчиків заразом заходилися попльовувати на свої розпалені праски.
— Та годі вже! — скрикнув учитель і вдарив кулаком по катедрі. — Хто з вас подає ці звуки?
Усі мовчали.
— Якщо винуватець не зізнається, то цілий клас отримає догану, — сказав учитель.
Ніхто не ворухнув і пальчиком.
— Ну, що ж, тоді я запишу до класного журналу догану цілому класові, — сказав учитель, відкриваючи кришку катедри, щоб узяти журнал.
Можеш собі уявити, як він злякався, коли з катедри вискочив Пелле Безхвостий! Кіт так розгнівався на старенького вчителя, який безугаву торочив про собак, що вкусив його прямісінько за носа, і вчитель упав навзнак. Пелле мерщій кинувся тікати з класу, але що тоді там зчинилося! Хлопці з галасом та криком стали його ловити, одначе Пелле втік, бо хтось під час тієї бучі відчинив двері. Потім Пелле побіг дорогою просто додому й поклав собі, що більше ніколи не піде з Улле до школи.
А от Улле та всі його однокласники отримали догану. Учителеві пригода з котом аніскілечки не сподобалася.
Другий розділТепер буде котяча школа!
Наступного дня Пелле Безхвостий здибав біля річки лиходія Монса, Біла та Була. Вони стояли там і дивились, як перед водоспадом унизу танцювали крижини.
— Добридень, — привітався Пелле. — Що — стоїте й дивитеся?
— Саме так, — відповів Монс. — І часом махаємо своїми хвостами.
— А в тебе немає чим, — докинув Біл.
— Ти безхвостий, — додав Бул.
— Зате вчора я був у школі, — похвалився Пелле.
— У школі? — роздратовано перепитав Монс. — Наскільки я знаю, у нашому місті немає жодної котячої школи. Стара Майя з Соборної Вежі хтозна-коли мала одну, але її закрили, бо останнім часом туди не приходив жоден кіт.
— Я був не в котячій школі, — сказав Пелле, — а в школі для хлопчиків. У школі Улле.
— І, звичайно ж, ти там нічим не відзначився, — глумливо кинув Монс.
— Е ні, відзначився, — відповів
