Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак
Він зробив ще один ривок і, ухилившись від меча, схопив індуса за сорочку. Прикриваючись ним, як щитом, чернець добіг до дверей і його впустили в середину. Перший поверх був в диму, всі піднімалися на другий.
– Есін, будь у будинку, бережи сім'ю. Ми все зробимо.
– Зроблять вони. – Огризнувся вголос Мріадр.
Нічого образливого такий досвідчений воїн, як Есін в цьому наказі для себе не почув – раз командував Дітар, значить, у нього є план.
– А я на даху що, твоє лахміття сушу?! – Надіша, схоже не на жарт розсердилася, вбиваючи з лука ворогів, вже кілька лежали на землі, не подаючи ознак життя. – Мої стріли не з соломи зроблені. Допоможи хлопцям – їм туго зараз припаде!
Мріадр підняв своє ліжко, і ченці побачили сходи, які вели вниз до підземного ходу. Дітар спіймав себе на думці: щоб спуститися під землю, їм довелося піднятися на другий поверх будинку. Голова сім'ї кинув туди зброю, Надіша випустивши стрілу у темряву в невидимого ченцям ворога, стрибнула у відкритий лаз і їй подали Грету.
Індуси пробили двері і вдерлися до середини, вже на сходах другого поверху, їм відразу дали відсіч. Дітар і Агіас одночасно встромили мечі в груди першим нападаючим. Вони тут же схопи тіла індусів і сховалися за ними, як за щитами. Стріли встрягали, в ще теплі тіла вбитих воїнів. Кинувши мерців на підлогу, Агіас і Дітар пішли в тунель, наздоганяючи Есіна і його сім'ю. Через пару хвилин вогонь охопив весь будинок і ченці проповзли більше ста метрів у напрямку до кузні.
– Надіша! Чому будинок горить? Я ж просив просочити бамбук. – Брат не встиг договорити, зрозумів, що це вже марно.
– Їх залишилося два десятки. Я знайду для них місце на своїй руці. – Агіас явно хотів справити враження на дівчину і показав їй свої крапки -татуювання.
– Це говорить кантрі чернець, чий головний борг – зберегти життя жінкам і дітям? – Відповідь Надіши обрізала будь – яке бажання ризикувати.
Живі і неушкоджені, вони вибралися в підлозі кузні. Тут агарійці підготувалися до захисту, а Надіша знову полізла на дах, озброївшись луком і стрілами. Мріадр відкрив клітки з двома навченими тиграми, а сам повів онучку до потайної кімнати.
Тепер перевага була вже на стороні ченців: стрімка атака звірів і людей на індусів, що розгубилися, стала несподіваною.
Есін, Дітар і Агіас метнули свої списи і шість індусів впали замертво. Надіша допомагала ченцям, а будинок горів і освітлював місце битви. Ті, що прийшли, були перелякані не лише тиграми, що рвали їх на клапті, але і відвагою ченців. Все закінчилося досить швидко.
Посеред поля залишився стояти будинок з однією палаючою стіною, навколо якого, земля була вистелена тілами вбитих. В повітрі пахло смертю. Радості перемоги не відчував ніхто. Дітар мовчки, витирав свій меч, рятувати речі з будинку, що палав, ніхто не квапився.
– Дітар, твоя пропозиція йти до циган разом з вами, ще в силі? – Есін подивився на друга.
– Звичайно, брат. Ми з Агіасом будемо ради вашій компанії. Нам всім треба дізнатися причину нападів, і хто за всім цим стоїть.
Агіас додав:
– Якщо підемо удосвіта, то вже опівдні будемо в циган.
– Добре. Ви збирайте те, що вціліло, а я пошукаю свій "золотий" мішок. Циганів він зробить добріше. Надіша, пильнуй – мало хто ще причаївся за деревами.
Ніхто не міг зрозуміти звідки прийшли індуси, і тим більше з якою метою. Багато років ченці не просто ховалися, але жорстоко карали кожного, хто намагався проникнути на їх територію. Це знали всі жителі: горці, індуси, контрабандисти Калінги і китайці. Звичайно, не можна ховатися вічно, все таємне рано чи пізно стає явним. Таємниця Агарії в небезпеці. Захисник Білокам'яного селища ще не лягав спати, як вже двічі заглянув в обличчя ворогам.
Агіас, збираючи зброю і готуючи спорядження, розмовляв з Надішею. Він був щиро здивований тому, як холоднокровно дівчина справлялася з луком. Зрозуміло, що в цьому заслуга її брата – кращого мисливця цих земель. Мріадр схвально кивнув синові і посадив онучку верхи на тигра. Ченців же не удостоїв навіть поглядом. Він вважав, що це вони накликали небезпеку на його будинок і сім'ю.
Есін обійшов кузню і схилився над невеликою плитою. Коваль з особливою обережністю розкопував землю голими руками.
– Ніколи не слід тривожити останки людей, ні великих, ні простих. Це могила? – Запитав Дітар.
– Це не останки, це моя схованка.
– Ще золото? Схоже, у вас його вистачає, щоб купити весь циганський табір. – Промовив Дітар.
– Це – не золото, це – справжній скарб.
Чернець викопав досить великий згорток і сховав його в свою сумку, що висіла на плечі.
– Книга!
– Так, "Щоденник Ханоя", але не вся. В мене є тільки її частина, а якщо точніше, то кілька сторінок. Як тільки поховаємо братів ченців, ще зможемо трохи поспати в кузні. Сьогодні був довгий день. Тигри охоронятимуть наш сон.
Дітар підійшов до Агіаса, впізнавши його погляд і вираз обличчя.
– Зрозумій, брат. – Почав він першим. – Світ складається з різних людей. Розумних і безглуздих, сильних і слабких. З тих, хто може долю перевернути, і з тих, хто за течією пливе. Ось сьогодні на твій зап'ясток, скільки крапок треба додати? Скільки людей ти врятував? Ось я зміг, ти зміг, а Серафім цей, у нього мрії немає! Не гідний він цієї дівчини, не заслужив.
– Та хіба можна щастя заслужити? – З жалем запитав Агіас.
– Можна! – Заявив впевнено Дітар. – І треба! Сумнівайся в кому завгодно, але тільки не в собі. Не кидай віру, думаючи, що станеш слабшим. Не упускай дівчину, сподіваючись знайти ще краще.
– Не впущу, брат. – Посміхнувся кантрі чернець. – Вже повір. Я свого ніколи не впущу.
Глава 5
"Чернець справедливий. Вчиняй з іншими тільки так, як вони того заслуговують. Той, хто нічого не боїться, могутніший, за того, кого бояться всі". Заповідь П'ята. Кодекс Братства тибетських ченців.
Табір індусів розташувався в глибині диких лісів. Їх командир був мудрим і сильним воїном, що отримав перемоги у багатьох битвах. Солдати були впевнені, доки він з ними, поразок не буде, але останні зустрічі з ченцями змусили у цьому засумніватися. Андрогін, оточений своїми охоронцями, задумливо вдивлявся в гущавину джунглів. Як досвідчений стратег і тактик, він обмірковував свої наступні кроки.
Вже п'ять
