Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак

Андрогін йшов через джунглі до своїх людей, не помічаючи нічого навкруги. Його думки мчали швидше, ніж він міг їх обмірковувати. Одна за одною, вони з'являлися в голові, і так само зникали, залишаючи індуса в замішанні.

– Міха брехав – ченці мають бути поруч. Не міг старий ватажок показати своє золото командирові великого загону, небудь він впевнений, що його зможуть захистити. Чи він розраховує на допомогу ченців? Ось це ймовірніше!

Дорога здавалася щонайдовшою в його житті. Думки не давали спокою. Ось би Калінга була на болоті. Він на мить посміхнувся і заспокоївся. Думки в голові Андрогіна стали змінювати одна іншу занадто швидко. Йому треба було придумати інший план дій.

Міланос побачив брата першим. Його самотній силует ставав все ближче, і він не розумів, чому брат повертається без охорони. Індус відчув тривогу. Знаючи Андрогіна, він сподівався, що той про все дізнався. Зробив все сам, як завжди. Їм зараз війна не потрібна. Міланос спішився і пішов назустріч братові.

– Що сталося з твоїми воїнами? – Ще здалека крикнув він.

Андрогін не поспішав із відповіддю, лише підійшовши ближче, вимовив:

– Я обміняв їх життя на інформацію про Братство. Ченці поруч. Вони знаходяться поруч.

– Брат, де люди?!

– Так! Мене провели, як "сопливе хлопчисько"! – Цю фразу він сказав, але без гніву або відчаю, як чекав Міланос.

– Що ти маєш на увазі?

– Тут знаходяться цигани. Ти бачив колись "хоробрих" циганів? Не хитрих, а саме хоробрих? Сміливість їм надають ченці, які поруч. Моя охорона мертва, а в їхнього Барона стільки золота – як в нашого імператора. – Андрогін відчув полегшення від того, що виговорився. Але Міланос чекав продовження розповіді і вдарив кулаком по руці.

– Як мертві? Що сталося? Ти можеш пояснити?

– А що тут пояснювати? – Вже спокійно відповів Андрогін. – Цигани виявилися не простою купкою розбійників. В них вистачило розуму і сил перерізати всіх моїх людей у мене за спиною, а мене викинути з селища.

– Тоді ми відберемо в циган золото і зробимо їх рабами.

– Цей народ не стане рабами. – Вирішив тепляче пояснити Андрогін.

–Не забувай, що ми самі не в найкращому становищі. Ти говорив, що діяння Ашоки невибачні, а сам? Вже готовий писати ченцям лист кров'ю циганів?

– Ти не розумієш, ми могли б…

– Ні, ти послухай! Імперія Мауреїв загрожує нам не те, що рабством або залежністю, а повним знищенням! Ти ж, замість пошуку союзників, хочеш нажити могутніх ворогів? Ми вчинимо ще гірше за Ашоку!

Міланос стиснув кулаки і почав часто дихати, щоб заспокоїтися. А Андрогін продовжив:

– Брат, я розумію тебе, але зараз іншого шляху немає. Ти пообіцяв імператорові знайти Братство ченців, так що цим і займемося. А цигани ймовірно під їх захистом.

Тепер Міланос зрозумів, що його брат має на увазі :

– Там де цигани, там і ченці. Нападаючи на одних, нападаєш на інших. Якщо ти правий, то ми побачимо ченців вже завтра.

Андрогін кивнув головою.

– Навіть раніше, ніж ми думали. Можливо, ченці самі знайдуть нас ще до світанку.

Брати попрямували до армії, знаками показуючи, щоб воїни поверталися.

Глава 6

"Не мирися із злом, бо зло залишене без покарання, множиться, а провина лежить на тому, хто залишив його безкарним".

Заповідь Шоста. Кодекс Братства тибетських ченців.

Світанок в передгір'ї настає швидко. Тільки на сході стало яснішати небо, ченці вже стали збиратися в дорогу. Коли ж сонце зійшло, на полі залишився лише обгорілий будинок Есіна, кузня та десяток шакалів, що розтаскували трупи індусів. Скоро від них залишаться лише обривки одягу та металеві частини обладунків.

Незважаючи на важку добу для Дітара, він відчував навіть деяку бадьорість – чи не до такого життя його, циганського юнака, більше п'яти років тренували ченці день і ніч? Есін, трохи раніше вийшов з табору, щоб йти попереду загону в якості розвідника. Легше було Агіасу, тому що в битві він набував свободи. Тільки маленька Грета мирно спала на спині в тигра. Поруч йшли Мріадр та Надіша, спостерігаючи за дівчинкою, щоб вона не звалилася уві сні з величезного хижака.

Дітар і мудрий Мріадр, скоро звернули увагу, що Агіас і Надіша хочуть поговорити наодинці. Розуміючи, що попереду їх чекає небезпечний шлях, на прикінці якого невідомість, кантрі чернець хотів швидше відкрити дівчині свої наміри. Він ще вночі щиро здивувався, як Надіша билася, нарівні з чоловіками. В Братстві для жінок було інше призначення: вести господарство, любити чоловіків, народжувати дітей. Жінка зі зброєю – велика рідкість. І тут явно простежувався вплив брата.

Та і як можна було розраховувати вижити в джунглях, не маючи бійцівських навичок? Але зараз він признався собі, що йому сподобалося битися з нею плече до плеча.

Надіша йшла поряд з тиграми і погладжувала одного з них. Холоднокровність і розрахунок поєднувалися у ній з ласкою і ніжністю. Ще вночі Агіас, як би ненавмисно взяв в руки лук, яким билася дівчина, і здивувався ще більше, виявивши, що він не схожий на інші. Його вага була куди більше звичайного лука, а сила, з якою він натягнутий, могла запустити стрілу з такою потужністю, що та могла пробити двох воїнів наскрізь. Зараз чоловік намагався впорядкувати думки, що змінювали одна іншу в його голові:

– Вона гарна. – Говорив собі чернець, дивлячись на ходу дівчини, що йде попереду. – Не можу повірити, що вона стане дружиною іншого! Що я можу зробити, навіть якщо я старший і сильніший за її нареченого. Якщо вона вибрала його, то чи потрібний їй я…

Агіас не міг відірвати свій погляд від Надіши, від її фігури, що зводила його з розуму, від її волосся, що майоріло на вітрі. Кожен її рух, від посмішки до вбивчої майстерності бою, зачаровували ченця. Його переповнювало почуття захвату і в той же час туги, від усвідомлення того, що йому з нею не по дорозі. Чим далі він заходив у своїх роздумах, тим більше до ченця приходило переконання, що жити без Надіши він просто не зможе!

Присутність Дітара допомагала Агіасу тримати себе в руках. Він розумів його почуття і, хоч і не втручався в їх справи з Надішею, Агіас відчував, що друг його підтримує.

– Добре, що хоч увснах ми можемо бути з тими, кого любимо. – Заговорив Дітар. – В тебе завжди є шанс бути з нею, Агіас. Вирішувати тобі.

Серце Агіаса пронизала неземна ніжність після слів ченця. Він загорівся пристрастю і відчув, що готовий творити подвиги на