Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак

– Ти точно про це не дізнаєшся, Агіас.

– Тут ти правий. Помирати я доки не збираюся.

Агіас вже не міг стримуватися і вибухнув сміхом, що ще більше повеселило оточення.

Ченці звернули увагу, як діти з цікавістю слухали цю розповідь.

– Агіас, нагадай мені, чому ти ще не маєшь дітей?

– Найбільше боюся вбити дитину через необережність.

– Краще мати розумного ворога, чим друга ідіота.

– Я, саме той випадок, де бути хорошим батьком означає не мати дітей. – Знову сказав дотепний чернець і вони під здивованими поглядами дітей і, осуджуючим поглядом ченця учителя, зі сміхом попрямували до воріт селища.

Там стояла найкрасивіша статуя маленької дівчинки – Молитви – доньки засновників Монастиря: Ханоя і Ануш. Для Братства ця дівчинка втілювала – самонавчання.

– Агіас?! – Чоловіки обернулися на крик і побачили ченця, що біжить до них, а за ним ще кількох, які вели Орхана, із зав'язаними за спиною руками. Той, спохмурнівши, оглядався на всі боки з неприкритим гнівом.

– Що сталося? – Запитав Агіас, коли вони підійшли ближче.

– Він з’явився в Тигровому селищі і намагався нав'язувати людям азартні ігри. Пропонував людям ‘’гру у кості’’ на золото, а коли ми його помітили і зробили попередження, він вирішив спровокувати нас на бійку.

Орхан нічого не сказав у своє виправдання. Чи то йому було соромно, чи то він не вірив в те, що Дітар наважиться покарати його.

Суперечки і азартні ігри на гроші, що так полюбляють жителі Калінги, Китаю та інших свсідніх країн, серед ченців суворо каралися. І часто – смертю призвідника. Адже гравець прагне отримати те, що йому не належить, а значить – він злодій. В ченців край рідко можна почути про злодійство.

– Вбийте його! – Закричав хтось із дітей.

Агіас і Дітар кинули суворий погляд у бік дітвори і ті одразу замовкли. Втручання дітей до справ дорослих припинялися дуже суворо. Їх вчитель одразу відвів всіх чимдалі, залишилися Агіас, Дітар, Орхан і троє свідків злочину.

– Вранці він шукав мене у шахті і передав послання від тебе, Дітар. Це твоя людина, тобі і вирішувати, що з ним робити. – Сказав Агіас.

– Я бачив Орхана в бою з ворогом, смерті від руки ченця він точно не заслуговує. – Дітар в роздумі похитав головою. – Доставте його до Білокам'яного. Нехай побуде у в'язниці до нашого повернення. Провина серйозна, та я не готовий приймати рішення один. Передайте варті, що я дозволяю посадити його в камеру до брата Османа. Якщо він хотів таким чином зустрітися с братом – в нього вийшло.

Глава 4

"Відповідальність за свої дії і рішення, це готовність віддати своє життя". Заповідь Четверта. Кодекс Братства тибетських ченців.

Двоє ченців йшли по стежці через джунглі. Небезпечний шлях для них здавався легкою прогулянкою сонячним ранком. Вони вправно і безшумно долали перешкоди із струмків і повалених дерев, вони немов хлоп’ята, змагалися в спритності, усміхаючись і ділячись останніми новинами про загальних знайомих. Навіть, зустрівши королівську кобру і переконавшись, що вона не захищає гніздо, ченці не відмовили собі в витівці подражнити її, ухиляючись від її смертоносних кидків. Потім, немов покаявшись в неповазі до змія, вони сховалися від нього, перестрибнувши невеликий яр.

Навкруги було напрочуд спокійно, навіть птахи замовкли, залишив тільки шум поривів вітру. Тепле повітря, земля, що підсохла за день, не занадто густий ліс і передчуття зустрічі з другом робили шлях коротким.

Есін – коваль відлюдник, жив із батьком, своєю дочкою Гретою і сестрою Надішею, в яку кантрі чернець Агіас був давно і вже нетаємно закоханий. Відлюдником Есін став не з власної волі: кілька років тому, він разом зі своєю сім'єю, був вигнаний із Монастиря Агарії, всього лише за сон свого батька, який Авраал сприйняв, як пророцтво. Вигнання з Братства, означає втрату всього, але для Есіна, це було початком нового шляху. Так воно і сталося: тут, майже наодинці, він набув свободи.

Щоб забезпечити сім'ю, він побудував будинок на полі так, щоб ніхто не зміг наблизитися до нього непоміченим. Поряд з основною будівлею, яка служила житловим будинком для сім'ї Есіна, стояла менша, це була кузня, яка з'єднувалася з будинком підземним ходом. Навіть, якщо ворог і нападе на їх житло, то застати зненацька його сім'ю не вийде.

Ченці вийшли на край поля і побачили будинок коваля. Двоповерхова будова з бамбуковим дахом, своєю формою нагадувала невелику фортецю. Житло виглядало дуже самотнім посеред поля, в оточенні таємних і густих джунглів. Прямо біля нього був невеликий квітник, де маленька дівчинка років семи, гладила пелюстки квітів і наспівувала веселу пісню. Біля неї молода дівчина полола бур'яни. Це і була сестра Есіна, Надіша. Вона часто опікувалася своєю племінницею, доки її брат займався справами або працював у кузні. Друзі підійшли ближче.

– Гляньте, невже це малеча Грета. – Агіас підійшов до клумби, і Надіша йому посміхнулася.

Грета звернула на нього увагу:

– Чернець, скажи, а що ти робитимеш, якщо зустрінешь в лісі небезпечного тигра? – Витріщила очі дівчинка.

– З’їм. – Холоднокровно відповів Агіас.

– Гм, – недовірливо сказала дівчинка, – а якщо тигр буде проти?

– Ну, значить не з’їм. – Легко погодився чернець.

– Рада вас бачити, як ваші справи? – Дітар і Агіас переглянулися. – Може мені називати вас "Кантрі чернець Агіас і командир варти Білокам'яного селища"? – Дівчина явно була у хорошому настрої.

– Все відмінно. – Відповів їй Дітар, оскільки Агіас вже трохи розгвбився, побачивши Надішу. – До речі, Агіас дуже ці … э … ну … квіти. – Дітар підморгнув другу. – Ти доки розкажи йому про них, а мені треба до твого брата.

Дітар знав, що Надіша дуже подобається його другу, адже доки вони йшли, Агіас всі розмови зводив до дівчини своєї мрії. Створення сім'ї тільки віталося – Братству потрібні були нові вірні воїни.

Дітар сумно посміхнувся. Він теж колись був закоханий і знає, як це воно. Агіас, будучи досвідченим ченцем і великим воїном, який без коливання міг перебити цілий загін ворога, про що говорили набиті точки-лінії на його руці, у присутності Надіши перетворювався на юного молодика, що бентежиться. А смуток викликав той факт, що у дівчини вже є наречений, і вона готується до весілля. Обранцем, а вірніше – що обрав її, був син Авраала – Серафім. Дружба або любов – не має значення, коли крім цієї людини не хочеш бачити поряд із собою нікого. Агіасу подобалася Надіша, і дівчина відповідала йому взаємністю. Дітару цього було досить, а в іншому вони розберуться самі.

З