Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой

— Де зброя і тачка?

— Не знаю, Солодкий сказав, що подбає про них.

— Навіщо Коутсові ховати зброю, якщо ви її не вбили?

У відповідь — ані слова.

— Навіщо, Лерою?

Фонтейн мовчав.

— Навіщо, синку? Скажи.

Тиша.

Ед влупив по столу кулаком.

— Чорт забирай, кажи вже!

Фонтейн вдарив по столу іще сильніше:

— Це все Солодкий! Це він їй у дірку стволи вставляв. Боявся, що вони можуть бути доказом.

Ед заплющив очі.

— Де вона зараз?

Відповіді не пролунало.

— Ви залишили її в тому будинку?

Тиша.

Ед розплющив очі.

— Відвезли кудись в інше місце?

У відповідь — мовчання.

Раптова здогадка: коли їх взяли, ні в кого із трьох не виявилося при собі готівки, яка могла б їх видати, — схоже, заникали десь гроші, поки Солодкий палив одяг.

— Лерою, ви її продали комусь? Там, на Дюнкерк-авеню?

— Ми… ми відвезли її…

— Куди? До твоїх друзяк?

— Так.

— У Голлівуді?

— Ми не вбивали тих людей!

— Доведи, Лерою. Де ви були о третій годині ночі?

— Чоловіче, я не можу тобі сказати!

Ед ляснув по столу відкритою долонею.

— Ну, тоді отримаєш вишак за «Нічну сову»!

— Ми цього не робили!

— Кому ви продали дівчину?

Відповіді не було.

— Де вона зараз?

Мовчання.

— Ти помсти боїшся? Десь же ви її залишили, так? Лерою, де ви її залишили, з ким ви її залишили, вилупку, кажи, це твій останній шанс залишитися в живих!

— Бляха, та Рей мене закопає, якщо я розповім!

— Лерою, де вона?

Мовчання.

— Лерою, якщо ти зізнаєшся, то потрапиш у державну програму захисту свідків і вийдеш на волю набагато раніше за Солодкого і Тайрона.

Тиша.

— Лерою, я забезпечу тобі окрему камеру, де до тебе ніхто не добереться.

У відповідь — мовчання.

— Синку, ти повинен мені розповісти. Я — твій єдиний друг.

Мовчання.

— Лерою, ти боїшся того, з ким ти залишив дівчину?

Фонтейн не відповідав.

— Послухай, синку, навряд чи він гірший за газову камеру. Скажи мені, де дівчина.

І раптом цієї миті з гуркотом відчинилися двері. До кімнати влетів Бад Вайт і, схопивши Фонтейна, притиснув його до стіни. Ед закляк.

Вайт вихопив револьвер, відхилив барабан і висипав на підлогу патрони. Фонтейн затремтів від маківки до п’ят; Ед не міг змусити себе поворухнутися. Вайт повернув барабан на місце й уставив дуло револьвера Фонтейну в рот.

— Залишилася одна куля із шести. Де дівчина?

Фонтейн тремтів і мовчав. Бад двічі натиснув на гачок, але пострілу не послідувало. Фонтейн почав сповзати по стіні; Бад витягнув з його рота револьвер і схопив хлопця за волосся.

— Де дівчина?

Ед спостерігав за цим всім нерухомо. Бад знову натиснув гачок — і знову намарно. Фонтейн, вирячивши очі, видушив із себе:

— С-С-Сільвестр Ф-Фітч, на розі 109-ї та Авалон, сірий будинок, будь ласка, не вбивайте мене, не…

Вайт прожогом кинувся геть.

Фонтейн впав на підлогу.