Худий - Дешіл Хеммет
— Все через Еліс. Цілий день вона ходить як хмара. Якби я не пив, то сказився б.
— Чого вона сердиться?
— Бо я п'ю. Вона гадає… — Він нахилився і довірливо зашепотів: — Послухайте. Ви всі мої друзі, і я вам скажу, що надумав. Я розлучусь з Еліс і одружусь на…
Він спробував пригорнути Дороті. Вона його відштовхнула і просичала:
— Ти дурний і нудний! Облиш мене!
— Вона думає, що я дурний і нудний, — звернувся він до мене. — Знаєш, чому вона не хоче за мене заміж? Закладаюся, що не знаєш. Тому що вона…
— Стули писок! Замовкни, п'яний бовдуре! — Дороті стала ляскати його по обличчю обома руками. Вона спалахнула і перейшла на вереск: — Якщо ти це повториш, я тебе вб'ю!
Я відтяг Дороті від Квіна, Ларрі підхопив його, щоб він не впав.
— Вона мене б'є, Ніку, — проскімлив Квін. Сльози покотилися з його очей. Дороті сховала обличчя в мене на грудях і, схоже, теж розплакалась.
Всі, хто тільки був, вирячились на нас. Аж світячись від цікавості, підскочила Тіп.
— Що тут таке, Ніку?
— Двійко п'яненьких. Нічого страшного. Я відвезу їх додому.
Тіп заперечила — вона наполягала, щоб вони лишилися, принаймні доки їй вдасться з'ясувати, що сталося. Вона примусила Дороті прилягти й запропонувала принести щось — невідомо тільки, що вона мала на увазі, — для Квіна, який вже ледь тримався на ногах.
Ми з Норою потягли їх на вулицю. Ларрі викликався нас супроводити, проте ми вирішили, що обійдемось. Квін відразу заснув у кутку таксі по дорозі до свого будинку, Дороті, напружена й мовчазна, забилася в інший куток, а Нора сіла між ними. Я примостився на відкидному сидінні й подумав, що, з іншого боку, ми хоч недовго затримались у Еджів.
Нора з Дороті залишились чекати в таксі, коли я потяг Квіна сходами нагору до його квартири. Він висів на руках як лантух.
На мій дзвоник відчинила Еліс. На ній була зелена піжама, в руці гребінець. Вона втомлено зиркнула на Квіна і так само втомлено кинула:
— Занеси це.
Я втягнув лантух і поклав на ліжко. Він щось незрозуміле пробурмотів, поворушив рукою, одначе очей не розплющив.
— Я його роздягну, — запропонував я і розпустив Квінові краватку.
Еліс схилилася в ногах ліжка.
— Зроби ласку. Мені вже терпець урвався.
Я зняв з нього піджак, жилетку і сорочку.
— Де він був цього разу? — байдуже поцікавилась Еліс.
Так само стоячи в ногах ліжка, вона стала розчісуватись.
— У Еджів, — розстебнув я Квіну штани.
— З цією малою сучкою Уайнент? — запитала вена навмання.
— Там було чимале товариство.
— Ага, — підхопила вона. — Йому ніде було з нею усамітнитись. — Вона провела ще кілька разів гребінцем по волоссю. — Звичайно, як друг, ти б міг розповісти й більше.
Її чоловік заворушився й пробурмотів:
— Доррі!
Я зняв з нього черевики. Еліс зітхнула.
— Зовсім недавно він був міцнішим, — подивилась вона на чоловіка, якого я зрештою роздягнув і накрив ковдрою. Еліс зітхнула вдруге і запропонувала: — Наллю тобі щось випити.
— Якщо це недовго. Нора чекає мене в таксі.
Еліс розкрила було рота, наче збиралася щось докинути, одначе лише видихнула:
— Зрозуміло.
Я пішов за нею до кухні. Раптом вона спитала:
— Звісно, це мене не стосується, Ніку, але яке до мене ставлення?
— Як і до кожного з нас: одним ти подобаєшся, іншим — ні, ще іншим ти взагалі байдужа.
Вона насупилась:
— Я мала на увазі не зовсім це. Що думають про мене і Гаррісона, який кидається на все жіноче, хоч трохи привабливе і дурне.
— Не знаю, Еліс.
— А ти що думаєш?
— Думаю, ти сама знаєш, що робиш, і як би ти не поводилась — це твоя особиста справа.
Вона незадоволено зиркнула на мене.
— Ти ніколи не бовкнеш зайвого собі на шкоду, еге ж? — гірко посміхнулась Еліс. — Хіба ти не знаєш, що я живу з ним заради грошей? Можливо, тобі це видасться непереконливим, але не мені — завдяки цьому я хоч трохи змогла піднятися.
— Безліч жінок розлучаються і отримують аліменти. Ти б могла…
— Допивай і забирайся геть, — проказала вона втомлено.
21
Нора посунулась, щоб я сів у таксі між нею і Дороті.
— Я хочу кави, — проказала вона. — Їдьмо в «Рюбен»?
— Гаразд, — погодився я і назвав водієві адресу.
Дороті боязко поцікавилась:
— Його дружина нічого не казала?
— Передавала тобі поцілунок.
— Облиш брутальності, — втрутилась Нора.
— Та я зовсім його не кохаю, Ніку, — запевнила Дороті. — І не збираюсь більше з ним зустрічатися, слово честі. — Схоже, вона остаточно протверезіла. — Власне, все це… одне слово, я була самотня, а тут саме нагодився він, кому можна було закрутити голову.
Я зібрався було зауважити, та Нора вчасно стусонула мене ліктем у бік.
— Не переймайся, — промовила вона до Дороті. — Гаррісон ніколи не мав клепки в кебеті.
— Не бажаю втручатись у ваші справі, — зазначив я, — але, на мою думку, він справді закохався.
Нора знову штурхонула мене в бік.
Дороті при тьмяному світлі намагалася роздивитися мої очі.
— Ви… ви не… Ви не кепкуєте з мене, Ніку?
— Бажав би.
— Сьогодні я почула нову плітку про карлицю, — повідомила Нора таким тоном, що виключав будь-яку можливість її урвати. — Йдеться про місіс Едж, — пояснила вона Дороті. — Леві розповів…
Плітка дійсно була цікавою, якщо знати Тіп. Нора не закривала рота до «Рюбена».
В ресторані за столиком з повнявкою в червоному сидів Герберт Маколей. Я вклонився йому і, зробивши замовлення, підійшов поговорити.
— Це Нік Чарлз, а це Луїза Джекобс, — познайомив він мене з жінкою. — Сідай. Що нового?
— Йоргенсен виявився Келтерменом.
— Ото к бісу!
Я кивнув.
— І, схоже, він має дружину в Бостоні.
— Хотів би я з ним зустрітися, — проказав Маколей нешвидко. — Я знав Келтермена. Цікаво було б упевнитись.
— Поліція цілком певна. Тільки не знаю, чи вже його схопили. Як ти думаєш, це не він убив Джулію?
Маколей переконано похитав головою.
— Келтермен і мухи не вб'є, наскільки я його знаю, хоч би як не погрожував. Пригадуєш, я ніколи не сприймав ті погрози всерйоз? А що ще трапилось? — Побачивши, що я завагався, він додав: — Луїза своя людина. Не соромся.
— Та в мене більше нема новин. Просто час повернутися до свого столика. Хотів тільки спитати, чи є відповідь на твоє оголошення в «Таймі»?
— Поки що ні. Присядь, Ніку, в мене до тебе багато запитань. Ти розповів поліції про лист Уайнента, так?..
— Приходь
