Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак
Ченцям і дівчатам належало провести тут деякий час, і ніхто не виявляв невдоволення – після лісових стоянок навіть жорсткі прості рогожі на підлозі їм здалися імператорськими ліжками. Скоро всім принесли їжу.
В таверні Дітар з Агіасом, Мріадром і Торесом чекали приходу глави торгової Гільдії. Мала відбутися важлива розмова.
– Я розумію, чому поряд зі мною завжди знаходяться два – три ваші воїни – ви побоюєтеся зради з мого боку? – Торес не виглядав скривдженим підозрами. – Раджу вам поводитися зі мною у присутності гостя шанобливо. Мені купці довіряють більше, ніж ченцям, на зразок вас, і поважають більше.– Ви – одно з вирішень моєї проблеми, а ось я, схоже, ваш єдиний шанс дістатися до…
Їх бесіда була перервана появою в таверні нових людей. Найголовніший підійшов до столу. Інші розмістилися навкруги на поважній відстані.
Цзи Лу Торес підвівся і, склавши долоні разом, підніс їх до обличчя та вклонився. Гість відповів тим же. Дітар, Агіас і Мріадр так само вітали незнайомця.
Цзи Лу заговорив:
– Ви знаєте, для чого ми тут. Цього ченця звуть Дітар. – Представивши Дітара Цзи Лу, вказав на нього рукою. Той ще раз вклонився. – Він командир загону, їх мета відшукати Книготорговця. Я вже розповів йому про ситуацію, що створив Ідрог у Царстві. Ченці таємного Братства погодилися нам допомогти. Так допоможемо і ми їм. Повідайте, що ви знаєте про радника Царя Ідрога і про те, де його зараз тримають. – Закінчив Цзи Лу Торес.
Глава торгової Гільдії не поспішав переходити до справи. Гості були малознайомі, хоча той факт, що їх привела шанована людина, зіграв свою роль. Але розкривати всі карти відразу він не хотів.
– Давайте сядемо – з щирою посмішкою запропонував він співрозмовникам. – Може, бажаєте чаю або, щось міцніше?
– Дякую за гостинність. – Вклонився Дітар. – Але нам би не хотілося затягувати таку важливу для нас розмову.
Глава Гільдії сів, кивнув і почав розповідь:
– Ідрог – персона неоднозначна. Вам напевно повідали про особливості, які він ввів у Царстві, і про їх наслідки, так що скажу коротко. По вкрадених ювелірних кресленнях він зробив велику кількість підробок, на цьому не лише розбагатів, а і завів корисні зв'язки. Ідрог наразі поміщений у в'язницю, проте ходять чутки, що його планують перевозити в інше місце. Раджу вам поквапитися. Інакше, хто знає, що він ще затіє? Скрізь у нього є спільники і вороги. Всі зацікавлені в його мовчанні. Якщо ви зрозуміли мої слова, то поспішайте. Потрібен план дій, і ми допоможемо вам його зупинити.
Дітар задумливо кивнув Агіасу.
– Дякую вам. – Сказав він, піднявся зі свого місця, знову вклонився і попрямував до дверей. Агіас відправився за ним. Глава Гільдії, у супроводі своєї свити зник так само тихо, як і з'явився.
Ледве двері зачинилися, Дітар заговорив.
– Ми повинні сьогодні ж дістати Ідрога з в'язниці. – Він повернув свій погляд на Мріадра і додав. – Їм можна вірити?
– Він боїться. Вони всі тут бояться. Не знаю – Ідрога або самого Книготорговця, але страхаються сильно. – Мріадр говорив не кваплячись, зважуючи кожне слово. – Гаразд. Нехай собі бояться, а нам пора зробити справу, заради якої ми тут.
– У мене є людина з числа варти, яка допоможе нам. Він зобов'язаний мені життям. Зараз я відправлюся на зустріч з ним, – вступив в розмову Цзи Лу Торес.
– Так і вчинимо. – Відповів Дітар, переглядаючись з друзями. – З вами піде Мріадр. Вам ми довіряємо, але нам треба переконатися у вірності стражника.
– Ми повинні зробити це сьогодні. Інакше ризикуємо залишитися ні з чим. – Почав Дітар. – Дівчата залишаться тут.
– Тут маса шпигунів Ідрога, що мріють звільнити або вбити його! Тут може бути Книготорговець, та буде проклято його ім'я! Занадто висока ціна нашої місії, щоб ризикнути нею заради декількох базарних брязкалець. – Дітар схмурнів і підвищив голос. Потім, побачивши скривджені обличчя дівчат, сказав вже м'якше:
– Нам дійсно треба бути дуже обережними. Я хвилююся за успіх.
– Ми повністю виконаємо все, що ти нам накажеш. Можеш бути впевнений.
– Дякую, моя любов. – Дітар розслабився. – Агіас, давай складемо план.
Як тільки ченці були готові, до міста повернувся Цзи Лу Торес. Він радісно повідомив, що все готово, і вони можуть вирушати. Виявилось, що Ідрога мають перевозити сьогодні вночі, і варта готова за винагороду видати його загону.
– Вони всі начулися про силу Братства, і побоюються, що в імперії незабаром можуть початися хвилювання, а то і війна. Їм сім'ї куди дорожче, тому вважають за краще отримати своє золото, і відвести рідних чимдалі. Помирати ніхто не збирається, навіть за великі гроші.
Дітар квапливо збирався, полохаючись, що ситуація може змінитися будь-якої хвилини.
Через чверть години загін вийшов з готелю і розчинився в темряві. Цзи Лу Торес йшов поряд з Дітаром, вказуючи дорогу. Мріадр та Агіас трималися трохи позаду, не спускаючи з нього очей. Старий коваль, довіряючи своїй інтуїції, вирішив підстрахуватися, що змусило Тореса нервувати.
– Чи знаєте, я покладаю на вас великі надії. Життя стало зовсім нестерпним, а уряд ніколи б не погодився видати ув'язненого вам. Я йду на незаконні методи і сподіваюся, що вони обернуться благом для мого народу. – Говорив він Дітару, косячись убік Мріадра.
Дітар слухав. Зараз, його основною метою був Ідрог, він був ключем, який приведе їх до Книготорговця. Принаймні, на це сподівалися всі. Вони підійшли до великої будівлі, захищеної дуже високою потужною кам'яною огорожею. Сторожові вежі зі стражниками були, мабуть єдиною його "прикрасою".
– Ближче не підходимо. – Цзи Лу Торес взяв Дітара за рукав мантії, але під поглядом ченця, тутже його відпустив.
– Скоро його виведе загін супроводу. Один з них, наша людина. Ми домовилися, що він забариться на якийсь час і тим самим відверне інших. У Ідрога буде можливість бігти, чим він обов'язково скористається.
Дітар був готовий до всього. Він розподілив ченців на групи і розставив на кожному розі і в кожному провулку. Всі завмерли в очікуванні. Залізні ворота загриміли засувами і з важким металевим скрипом відкрилися.
– Вчасно ж ми прибули. Почалося. – Подумав Дітар, поклавши руку на рукоять кинджала.
За вартою не було видно в'язня, настільки той був щільно оточений солдатами. Весь конвой почав рух до головної вулиці і встиг пройти всього з десяток кроків, як
