Чорна акула в червоній воді - Станіслав Стеценко

— Звідкіля мені було знати, що зараз одягають? В тюрязі за новинками моди якось не дуже послідкуєш. А ти — невже збираєшся йти в цьому?

На Милці була міні-спідниця, навряд чи ширша двох долоней.

— Я пам’ятаю, що ти полюбляєш міні, але щоб так… Втім, зараз за тобою не слідкує Буцефал. До речі, що з ним сталось?

— Я чула, що він одружився з якоюсь старою гримзою і виїхав чи то до Києва, чи то до Харкова.

В ресторані «Парус», на терасі з видом на море, вона замовила два коктейлі «Чорна смерть».

— Може, бажаєш чогось іншого?

— А, біс із ним, — відповів Кощій, з підозрою глянувши на свій келих з темною рідиною. — Навіть не уявляю, що зараз п’ють. «Чорна смерть», то нехай буде «Чорна смерть».

В глибині залу, на подіумі, довговолоса трійця музикантів видобувала з рояля, контрабаса і ударних щось дуже схоже на блюз. Було ще дуже рано, і тому ніхто не танцював.

— Ти в тюрмі вів тверезий спосіб життя? — спитала Мила.

— Ні, там за гроші можна дістати все, що завгодно — алкоголь і навіть жінку.

— Алкоголь? В тюрму можна пронести випивку?

— Навіть дуже просто. Це старий трюк. Він відомий з того часу, коли винайшли презерватив.

— Оце ще, — хмикнула Милка. — При чому тут…

— Зека чи вільнонайманого примушують його ковтнути, потім, коли він вже в шлунку, а зовні лише кінчик, заповнюють горілкою. Зав’язують ниткою, а її кінець прив’язують до зуба. Так виходить живий резервуар. Після цього потрібно тільки дістати кінець презерватива і потримати чоловіка головою донизу. Рідина виливається, а слідом виймається «гумка»… З жінками ще простіше.

— Простіше? Я жахливо ревную… Але де можна тримати гроші в тюрязі, якщо там повно злочинців?

— Гроші тримають у капсулі — такому металічному контейнері, котрий схожий за формою на карамель без обгортки. Кажуть, що такі контейнери винайшли ще більшовики за часів полковника Зубатова.

— І де ти тримав цю капсулу?

На обличчі Кощія з’явилася гримаса, наче «Чорна смерть» раптом перестала йому подобатися.

— Як би тобі пояснити пристойніше… Може, ти сама здогадаєшся, де можна тримати невеличку продовгувату капсулу, якщо тобі будь-коли можуть наказати зняти одяг чи просто обшукати?

Милка на хвилину замислилась, насупившись, потім захихотіла, прикривши рота долонею.

— Значить, здогадалась, — сказав Кощій. Торкнув рукою волосся. — Мені все так дивно тут. Навіть м’яке волосся на голові, а не звичний їжак. Я нічого не розумію в нинішньому житті. Нічого не вмію робити. Не знаю, як слід себе поводити. Ні з жінкою, ні з кимось іншим…

Він озирнувся навколо себе:

— Он та білявка вже двічі поглянула в мій бік. Що це означає? Може, я їй подобаюсь?

Милка кинула погляд через плече. Фігуриста білявка, закинувши ногу за ногу, сиділа біля барної стійки.

— Дурень, ти її цікавиш не більше, ніж будь-хто інший. Це повія. Якщо заплатиш, вона піде з тобою нагору. Там є декілька номерів для постійних відвідувачів.

— А скільки це тепер коштує?

— Ця — доларів тридцять.

— А якщо я їй не заплачу?

— Тоді вона здійме галас, і будеш мати справу з отим хлопцем. Він слідкує тут за порядком.

Невисокий кремезний хлопець з жовтим, азіатського типу обличчям, стояв біля входу, притулившись до стіни, і дивився в зал, та, здається, нікого не помічав.

— Той малий? Він навряд чи мене здолає. Я в тюрмі навчився добре битися.

— Не той випадок. Це кореєць. Він був чемпіоном паназіатських ігор з тае квон до. Вчився в Києві, але його вигнали. Може нанести в стрибку до п’яти смертельних ударів.

Зустрівшись з поглядом Милки, кореєць посміхнувся і чемно схилив голову в її бік.

— Та йди ти, — Кощій ще раз кинув погляд на невисоку кремезну фігуру, — ще й посміхається тобі.

— Якщо образиш мене ще раз, то будеш мати справу з ним.

— З цього моменту я — сама ввічливість…

— Розкажи краще, що ти зробив з тим старим. Сподіваюся, садистські витівки з кілком, вмурованим у підлогу, це