Не дуже владний бос для залізної леді - Анна Шторм

– Так… нема за що… того, вибачатись, ну того… – продовжив Тихін свою “філософську промову”, нарешті проковтнувши клятого горішка. Вони його що, цілим в десерт поклали? 

– За мою поведінку, і за те що про вас так подумала. Мені дуже незручно. Правда. – мигдалевидні очі дивились дійсно винувато, та Тихона це не цікавило, бо він від одного погляду лиш потонув в них остаточно. 

– Тоді давайте повечеряємо разом! – випалив, і вже б навіть пожалкував, та раптом Жанна кивнула головою. 

– Добре, давайте. Але! Тільки одна вечеря. І запрошуєте ви!

– Ну я, звісно ж я, а хто? – не зрозумів Тихін. 

– Я до того, що наше парі в дії. Я вас – не запрошувала!

“Парі, он вона про що! Та й біс з тим парі!” – ще з хвилин п'ять якось трушки по-дурному посміхався Тихін, дивлячись на двері, що щойно закрились за Жанною…

***

Вітаю в продовженні, любі читачі! Як думаєте, вийде в них повечеряти разом? )) І чи допоможе вечеря Тихону виграти парі? Щоб дізнатись, будь ласка додайте книгу в бібліотеку і підпишіться на мою сторіночку. Ваша підтримка = моє натхнення! Гарного дня чи вечора)

Ваша Анна Шторм

***