Залежна психопатом - kxduarte

Так, звичайно. Так і повірив. Ви просто залежні від мене, тому й у вас мої фото. Якби ж вона признала це, було б цікавіше. Однозначно.

— Зробіть мені каву.

— Ми не на роботі.

— На роботі. Зробіть каву.

Вона більше не сперечається. Слухняно встає і покидає кімнату. Мені не потрібна кава. Я перед цим випив три порції міцної, щоб витримати розмову із нею. Але я й близько не думав, що це дійде до такого.

Я дістаю свій телефон і знімаю на відео всю її кімнату, вловлюючи кожен куточок.

Вона повертається доволі швидко, грюкнувши чашкою по столу, видавлюючи з себе посмішку.

— Сідайте.

— Воу, дякую? Ви дозволили мені сісти в моєму будинку?

Вона має розлючений вигляд, мене це дивує. Раніше я радше думав, що вона тримає язик за зубами, бо майже ніколи нічого не говорить. Але з тим, що вона зараз робить за мене роботу — вона більше говорить. Більше сміється. Більше дратується. І мене нервує те, що з неї виливається все більше емоцій.

Попри свій злий настрій, вона сідає навпроти мене, ставлячи ще один стілець.

— Я зробила все, що ви хотіли. Завтра я буду на роботі. І я сподіваюсь, що ви вибачите мені те, що сьогодні я не з'явилася в офісі.

Я потираю голову, бо здається, що в мене мігрень.

— Все нормально. Це був вам за вихідний. В ці вихідні ви будете в офісі.

Вона косить на вікно. Знову на стіл. І знову на вікно.

— Та ні.

— Перепрошую? — перебиваю її, запитально здіймаючи брову.

— Закрита вечірка щодо цього відбудеться в ці вихідні.

В ці вихідні? Вона доволі швидко впоралась. Похвально.

— І яке це має діло до вашої роботи?

— А таке, що я випадково записала своє ім'я в списку запрошених, — відповідає вона, показуючи свою дрібну ямочку на правій щоці.