Кролик розбагатів - Апдайк Джон

Я бы взял его под свое крылышко.

Чарли, видимо, не понимает, что в таком случае вылетит он. Попробуй встать на чью-то защиту — и этот тип тут же начнет подрывать тебя. Но Чарли под конец все-таки прозревает суть проблемы — он так и говорит.

— Послушай! Ты зять, тебя нельзя трогать. А я, единственно, с кем я здесь связан, — это со старухой, и причем чисто сентиментальными узами: она меня любит, потому что я напоминаю ей о Фреде, о былых днях. Но узы крови сильнее сантиментов. Мне не за что уцепиться. Не можешь победить — уступай. А кроме того, думается, я сумел бы поговорить с парнем, мог бы кое-что для него сделать. Не волнуйся, он здесь не задержится — слишком он непоседливый. Очень уж похож на своего старика.

— Не вижу никакого сходства, — говорит Гарри, хоть ему и приятно это услышать.

— А ты и не можешь видеть. Не знаю, но, по-моему, тяжело нынче быть отцом. Когда я был мальчишкой, все вроде было проще. Скажи парню, что он должен делать, и если он этого не будет делать — выгоняй. Так я считаю. Когда ты с Джен и со старухой поедешь отдыхать в Поконы, Нельсон тоже поедет с вами?

— Они спрашивали его, но он не выразил особого энтузиазма. В детстве он всегда тосковал там. Господи, это же будет сущий ад — там и без того тесно. Даже здесь, в доме, в какую бы комнату ты ни зашел, всюду он сидит с пивом.

— Правильно. Так почему бы не купить ему костюм с галстуком и не попробовать его здесь? Положи ему минимальное жалованье, никаких комиссионных и никаких премий. Тогда он не так будет действовать тебе на нервы, а ты — ему.

— Как же это я могу действовать ему на нервы? Он просто вытирает об меня ноги. Без конца берет машину и еще хочет, чтоб я чувствовал себя виноватым.

Чарли не удостаивает его ответом: все это он слышал уже не раз.

— Что ж, — признает Гарри, — это идея. А потом он вернется в колледж?

Чарли пожимает плечами:

— Будем надеяться. Может, ты сумеешь включить это в условия сделки.

Глядя вниз на узкую голову Чарли, пересеченную прядью темных волос, Кролик лишний раз замечает, какой у него вырос живот, этакая гора, распирающая костюм, он превратился в полтора человека, а некогда плотный Чарли за те же годы постепенно усох. Гарри спрашивает его:

— Ты действительно хочешь сделать это для Нельсона?

— Мне нравится парень. Для меня он как калека. Впрочем, нынче все они такие.

На ярком солнце остановилась машина, из которой вылезла пара и направилась к дверям демонстрационного зала — хорошо одетая пара вроде тех, что живут в Пенн-Парке; скорее всего они возьмут проспекты и отправятся в другое место покупать себе "мерседес", чтоб вложить капитал.

— Что ж, это будет твоя головная боль, не моя, — говорит Гарри, обращаясь к Чарли. А вообще-то все может получиться даже славно. Мелани не останется одна в большом доме. И Кролику вдруг приходит в голову, что это, возможно, идея Мелани, а для Чарли — способ не терять ее расположения.

Лежа с Нельсоном в постели, Мелани спрашивает его:

— Чему же ты учишься?

— О, разному.

Эти недели, пока старшие находятся в Поконах, они решили спать в ее постели в комнате окнами на улицу. За месяц с небольшим своего пребывания в этом доме Мелани постепенно отодвинула безголовый манекен в угол и спрятала подальше другое уродливое имущество Спрингеров: засунула свернутую ковровую дорожку под кровать, а в глубь стенного шкафа, где уже и так полно вышедших из моды и ставших тесными вещей в полиэтиленовых мешках из чистки, перетащила сундук со старыми занавесками и сломанную швейную машину "Зингер" с ножной педалью. С помощью клейкой ленты она прилепила несколько плакатов Питера Макса к стенам, и теперь комната выглядит уже вполне ее спальней. До сих пор они пользовались комнатой Нельсона, но кровать там односпальная, в которой он спал мальчишкой, и, по правде сказать, он чувствует себя там неуютно. Они вообще не собирались спать вместе в этом доме, но долгие неизбежные беседы, которые они ведут, не могли не привести к такому концу. Груди у Мелани, как успел заметить Чарли, в самом деле большие, их теплое колыханье иногда вызывает у Нельсона тошноту, когда он вспоминает о плоскогрудой другой, которую бросил.

— Уйма всякого всего, — продолжает он. — Существует, например, целая система невидимого нажима производителя на торговца. Ты обязан покупать наборы из специальных инструментов на тысячи долларов, кроме того, они не перестают переводить в стандарт то, что раньше считалось добавками, тем самым лишая продавца значительной части его дохода. Чарли рассказывал мне, что радио стоило торговцу около тридцати пяти долларов, а он добавлял к цене на машину этак долларов сто восемьдесят. Ну а раз производители становятся все более алчными и отбирают у торговца эти возможности, торговцам приходится, в свою очередь, что-то придумывать. Например, грунтовку. Или обработку против ржавчины. Даже виниловые сиденья и те обрабатывают якобы для того, чтоб они меньше изнашивались. Ось такі справи.Це, звичайно, розбій, але в той же час цікаво — як люди обмотують один одного. У діда було спеціальне пристосування для перевірки експлуатаційних якостей машин, але тато від нього відмовився. Схоже, Чарлі вважає тата ледарем і людиною недбалим.

Вона рвучко сідає в ліжку — грудей її повільно перекочуються і срібляться в сутінковому світлі від дугових ліхтарів, проникаюче в кімнату крізь листя клена на Джозеф-стріт. Нельсон не може не відчувати, яка Мелані по-материнськи велика і загадкова.

— Чарлі запросив мене піти з ним ще раз кудись, — повідомляє вона.

— Так піди, — радить Нельсон, насолоджуючись тим, що Мелані, сівши і підносячись над ним, поглибила улоговинку в зім'ятої простирадлі, на якій він лежить.

Коли він був маленький і мама з татом жили в тій квартирі на Уилбер-стріт, а сюди приїжджали в гості, його укладали спати в цій самій кімнаті, волосся у бабусі були тоді ще чорні, але гра світлотіней на стелі біля вікна була така ж, як зараз. Бабуся співала йому пісеньки — це він пам'ятає, а от які — не пам'ятає. Деякі — на пенсільванському німецькому. "Rudi, nidi, Geile ..." [18] Мелані витягує з зачіски шпильку і колупає нею в попільничці в пошуках закрутки, в якій ще залишилося одна-дві затяжки. Вона підносить її до своїх червоним губам і підпалює — папір спалахує. Коли вона підняла руку, щоб витягти з волосся шпильку, в поле зору Нельсона потрапила її волохата, неголена пахва. І його член мимоволі, без жодних підстав, починає набухати в теплій, запам'яталася з дитинства улоговинці.

— Ну, не знаю, — каже Мелані. — По-моєму, він просто хоче зрівняти рахунок в їх відсутність.

— А ти як до цього ставишся?

— Без великого захвату.

— Адже він цілком хороший хлопець, — говорить Нельсон, йдучи глибше в улоговинку поруч з її байдужим тілом, насолоджуючись все більшим розростанням своєї ерекції. — Хоч і спав з моєю матусею.

— А що, якщо це вб'є його — як я потім буду себе почувати? Адже одна з причин, чому я поїхала з тобою, пояснювалася бажанням вибити з голови всю цю дурь щодо коханця-татка.

— Ти поїхала зі мною тому, що тобі запропонувала Пру. — Йому доставляє невимовне задоволення вимовити ім'я тієї, іншої, немов ковток холодної води в жаркий день. — Щоб я нікуди не подівся.

— Ну да, але все одно я не поїхала б, якщо б у мене не було своїх причин. І я рада, що поїхала. Мені тут подобається.Тут зовсім як колишня Америка. Всі ці цегляні будинки, такі міцні, так близько стоять один до одного.

— А я все це ненавиджу. Повітря тут такий сирий і затхлий і такий задушливий.

— У тебе справді таке відчуття, Нельсон? — (Йому подобається, коли вона ось так муркоче його ім'я.) — Мені здавалося, що в Колорадо ти був якийсь наляканий. Занадто там великі простори. А може, це через ситуацію.

Нельсон пропускає повз вуха згадка про Колорадо через ерекції — під ним лежить отака кийок зі слонової кістки з заокругленим кінцем, а перед очима — по-жіночому товсті канати горла Мелані, набряклі при останньої затягуванні крихітним недопалком, який вона затиснула в нафарбованих губах . Мелані завжди ходить нафарбована — і губи, і рум'яна на щоках, — щоб особа не здавалося таким оливковою, а ось Пру ніколи не фарбується, губи у неї такі ж бліді, як лоб, і все обличчя сухе і чітке, як на фотографії. Пру — від згадки про неї у Нельсона виникає неприємне відчуття, точно хтось камінчиком втирає йому в живіт пісок. Він каже:

— Найбільше мене тут не влаштовує, мабуть, тато. — При думки про батька неприємне поколювання відчуття посилюється. — Мене все в ньому дратує — то, як він сидить у вітальні, розвалившись в вольтерівському кріслі. Він ... — Нельсон з працею підбирає слова, так йому нудно. — Просто сидить посеред нашого чортова світу і гребе і гребе під себе. Він же й половини не знає того, що знає Чарлі. Що він зробив, щоб створити цей магазин? Мій дід — той пробивав собі дорогу, а татусь нічого не робив, тільки був нікчемним чоловіком моєї матері. А що він зробив, щоб заслужити такі гроші, — просто виявився занадто ледачим і нікчемним, щоб піти від матері, хоч йому і хотілося ... По-моєму, він з дивацтвами. Ти б бачила його з тим чорним хлопцем, про якого я тобі розповідав.

— Ти любив свого діда, вірно, Нельсон? — Коли вона накуриться травички, голос у неї стає хриплим і якимось позамежним, точно вона піфія, що сидить над своїм триніжки, як їм розповідали на уроці антропології в Кенті. Кент ... відчуття, що йому втирають в живіт пісок, посилилося.

— Він любив мене, — переконано каже Нельсон, перекотившись з одного боку на інший і намацавши рукою злегка опалий член, більше схожий вже не на виріб зі слонової кістки, а на щось з плоті і крові. — Він не критикував мене без кінця за те, що з мене не вийшов великий спортсмен і що я не виріс до десяти футів.

— Я жодного разу не чула, щоб батько критикував тебе, — зауважила вона, — хіба що коли ти розколошматили його машину.

— Та не лупцювати я її, чорт забирай, я тільки подряпав мерзотницю, а він уже котрий тиждень тримає її в ремонті і ніяк не може заспокоїтися, хоче, щоб я відчував себе винуватим, або ні на що не придатним, або не знаю ще як . Але ж там і правда на дорозі був звір, якийсь маленький, не знаю який, може, бабак, я б бачив смуги, якби це був скунс, не розумію, чому у цих безглуздих тварин такі короткі ноги — він же не йшов , а перекочувався .