Аромат чоловіка - Валерія Дражинська
Розмова за столом йшла тільки арабською мовою з поваги до старшого. Але й не тільки! Як мені пояснила Ада, сивий чоловік був дідусем Кірмана, Азіс Фаез, і за порядками цієї країни був главою сім'ї.
На моє величезне полегшення, на мене він більше уваги не звертав та моє ім'я в розмові більше не звучало. Складалося враження, що дідусь Кірмана взяв до уваги мою присутність та одразу ж забув про це. Спілкувалася я тільки з Адою. Ну як спілкувалися? Тихо перемовлялися між собою. Ада зі мною поділилася, що на самому початку, щойно вона ввійшла в сім'ю, пан Фаез добряче потріпав їй нерви, але коли їхні стосунки з Кірманом зайшли в глухий кут, через недовіру одного страшенно впертого барана (визначення суто зі слів дівчини) то голова сім'ї сам особисто дав онукові стусана під зад, вказуючи правильний напрямок. Образно кажучи, звичайно! Тепер у них з дідусем взаємна любов, повага та взаєморозуміння. У випадку чого, він завжди ставав на бік дівчини.
Чоловіки розмовляли на рівних, з повагою один до одного. Хоча було помітно, що іноді друзі жартома підбивали один одного. Старший на це лише посміювався.
Руслан, хоч і спілкувався з чоловіками, але про мене не забував. Час від часу кидав на мене погляди, брав за руку погладжуючи, мовчки доглядав. Було шалено приємно від його турботи та уваги.
Кірман, який спочатку не звертав на мене жодної уваги, крім ввічливого кивка, коли Руслан представив нас один одному, до кінця вечері вже почав задумливо на мене поглядати. Особливо на знаки уваги Руслана, надані мені. Така поведінка друга очевидно, що для нього була незвичною.
Аналізувати вчинки Руслана, вибудовувати логічні ланцюжки, робити припущення я не збиралася. Сама зробила перший крок! Сама погодилася на його умови! Насолоджуюся тим, що є! Сподіваюся на краще! Очікую стандартне найгірше, з усіма наслідками, що випливуть. До будь-якої розв'язки я готова. Принаймні я знаю термін. Так легше.
Вечеря, загалом, можна сказати, пройшла добре. Перед відходом пан Фаез криво посміхнувся мені та побажав, з переводу Ади, вдачі та всього хорошого. З огляду на обставини, це звучало як кепкування, можливо й не спеціальне. У відповідь я йому лише ввічливо посміхнулася.
Після вечері ми з господарями, побажавши один одному доброї ночі, розійшлися в різні боки. Руслан повів мене вниз крутими сходами до берега, де на нас уже чекала яхта. Влаштувавшись на верхній палубі, у зручному диванчику білосніжної красуні, ми вирушили на прогулянку затокою. Я насолоджувалася казковим краєвидом вогнів нічного Абу-Бабі, притулившись спиною до грудей Руслана, загорнувшись у покривало та його обійми. Так спокійно, добре та... неймовірно мені, напевно, ще ніколи не було. Щоб не чекало мене попереду, ці миті я запам'ятаю назавжди. Його сильні руки, які й без непотрібної тканини дарували тепло, його тихий упевнений голос на вухо, часом комфортне мовчання, легкі поцілунки в маківку.
Ось тут я і прийняла остаточно дуже невтішну для себе річ, яку старанно ігнорувала та просто закривала очі на очевидне протягом чотирьох років. Пора бути чесною сама з собою. Я люблю Руслана! Не просто закохалася, не просто подобається як досвідчений зрілий шикарний справжній чоловік, не просто хочу, не просто не знайшла кращого... Пора визнати цей факт. І вирішити, що робити далі. Пливти за течією, сподіваючись на те, що він обере мене, а не свою наречену-привид. Або...
