Аромат чоловіка - Валерія Дражинська

- Якщо ти не її колега подруга-модель, тоді хто? - награно підозріло примружив лукаві очі Стас, - Охорона не пропустила б сюди нікого стороннього.

- Я зовсім з іншої сфери діяльності. Офісний планктон, - пояснила зі стриманою посмішкою.

Розповсюджуватися про Руслана не було бажання. Тим паче, завтра нас вже взагалі нічого не пов'язуватиме. У грудях від подібних думок боляче кольнуло. На мить відчула себе невдячною сволотою. Він мені справді дуже допоміг. І Ірку знайшов, і гроші, деякі, але все ж таки повернув, покаравши злодія, на роботу високооплачувану влаштував із подальшими перспективами, а я тут така свиня, всього цього не ціную, а навпаки, викаблучуюся. Але я лише егоїстично хочу зберегти душевний спокій, та й серце залишити в цілісності.

- І де ж моя гламурна сестричка змогла перетнутися з такою шикарною офісною принцесою?

От причепився, гарненька п'явка з добре підвішеним язиком! Жіночою увагою Стас точно не був обділений! Я зазвичай із подібними типажами намагалася не зв'язуватися, занадто слизька вдача йшла до них придатком, але на сьогодні він саме те, що мені було потрібно.  

- Ми тут перетнулися. Буквально нещодавно на другому поверсі. Нас познайомили. Я прийшла сюди не одна, - щоб уникнути запитань, які так і поривалися хлинути на мене, я швидко перевела увагу хлопця в інший напрям, - За іменинницю!

Бармен якраз приніс мені мій повтор та я, цокнувшись зі стаканом Стаса, залпом випила свій коктейль. Організм, а передусім горло, такої пакості від хазяйки не очікував. Лід, характерна гіркота та в міру міцний алкоголь дуже ефектно увійшли всередину. Я закашляла, выпучивши очі.

- По легше, принцесо, - засміявся хлопець, чомусь не поплескуючи, а ніжно погладжуючи мене між лопатками, майже обіймаючи при цьому. 

- Усе добре, - відкашлявшись, я вивернулася з його напівобіймів.

Мені не було неприємно, радше відчувалася неправильність. Стас без зайвих слів відсунувся, чим заробив собі невеликий плюсик. Тямущий та в міру нав'язливий.

Два не слабеньких коктейлі за такий короткий час швидко дали про себе знати. Алкоголь вдарив у голову та мене трохи повело. П'яною я себе не відчувала, тільки настрій почав стрімко скакати. Перебивши Стаса на черговому компліменті, я благально впилася в нього поглядом:

- Ходімо танцювати!

- Без проблем. Усе, чого забажаєш принцесо, - наче цього й чекав, хлопець одразу ж узяв мене за руку та повів у бік виходу з бурштинової віп-зони в гущу танцюючої молоді.

"Не провокуй мене!", "Не роби дурниць!", "Не виходь із цієї частини клубу!". «Слухаюся та підкоряюся, мій уже майже колишній господар!» - з глузливою іронією подумала я, віддаючись музиці, яка тут буквально била по вухах. Загальна атмосфера драйву одразу ж захопила мене у своє царство веселої безтурботності. Усі непотрібні думки випарувалися із голови.

Стас прилаштувався за моєю спиною, поклавши руки мені на талію, але до себе не притискав. Рухався, як для хлопця, він дуже навіть нічого. Ми якось одразу станцювалися. Відчули одне одного. Його руки прямували догори донизу по моїй талії, спускалися на стегна, впевнено заохочуючи малювати ними ще більш розв'язні кола. Наші тіла двигались у такт музиці, раз за разом стикаючись. Я повністю розслабилася та в якийсь момент відкинула голову на плече хлопця і підняла руки. Долоня з талії пересунулася на живіт, притягуючи ближче до чоловічого тіла. Відразу стало трохи некомфортно, але я проігнорувала це відчуття, продовжуючи танцювати та насолоджуватися музикою.

Але через деякий час хтось несподівано схопив мене за лікоть і акуратно потягнув від Стаса. Розплющивши очі, я спочатку злякалася, побачивши перед собою здорового незнайомого чоловіка. Але, проморгавши трохи, заспокоїлася, упізнавши одного з охоронців Руслана. Не встигла я й рота відкрити, хоча в такому галасі це було б марно, як мене передали в руки ще одному знайомому здорованю, здається Кирилу. Той одразу ж, перехопивши мене за інший лікоть повів геть, спритно маневруючи в натовпі танцюючих тіл. Безпорадно озирнулася на Стаса, але встигла лише помітити, як охоронець, що залишився, щось говорив йому на вухо.  

Ми піднялися з підвалу. Думала Кирило потягне мене буксиром у машину з подальшим транспортуванням на базу, щоб я більше не ганьбила тут містера його присвятійшу високість, але ні! Дуже дбайливо охоронець повів мене в прямо протилежний від виходу бік. І ось тоді я дуже сильно занервувала! У хмільну голову полізли не найкращі думки.