Аромат чоловіка - Валерія Дражинська
- Не проти!
Чому, власне кажучи, я маю жертвувати своїм особистим життям? Я дівчина вільна, а в нього стосунки з якоюсь там Валері.
У нас була домовленість на місяць, що я працюю на нього майже цілодобово. Я сама погодилася. Але все виходить за рамки. Руслан використовує мене вже явно не за призначенням. А я, зі своїми заморочками в його бік, мало тримаю себе в руках. Після сьогоднішнього дня, особливо ранку, остаточно переконалася, що жодні робочі стосунки між нами не можливі. Утім, як і будь-які інші.
Так, минулий тиждень, можна сказати, пройшов чудово. Я майже переконала себе, що зможу гідно витримати його присутність поруч. У мене навіть виходило, поки не сталося те, що сталося. Наше почергове оголення одне перед одним, його голодні погляди, те, як він нещодавно притискав мене до себе, можна навіть сказати, що лапав. Я ж не залізна! Пора йти, а то, відчуваю, до кінця обумовленого терміну зовсім втрачу себе.
Завтра повернуся до столиці. Поговорю з Ярославом Петровичем. Звісно, всю правду розповідати не буду. Просто скажу, що не спрацювалися. Якщо після такого свавілля він не прийме мене назад, так і бути, шукатиму нову роботу.
А зараз буду поводитися як молода вільна красива дівчина в клубі - веселиться, наплювавши на свої обов'язки, та й на самого начальника. Дам Руслану беззаперечний привід самому послати мене в далеку пішу подорож до столиці на свою поки що справжню роботу. І йому, і мені так буде простіше розпрощатися.
- Богдана! - простягаю хлопцеві руку.
- Богдана. Дана Богом. Красиво. Тобі дуже личить! - м'яко потискає мою руку у відповідь та впевнено сідає поруч на високий стілець, - Я Стас.
- Дуже приємно!
- Мені теж дуже приємно познайомиться з такою красивою дівчиною! - одразу йде в атаку новий знайомий, - А що ти п'єш?
- Негроні, - дивую його вибором чоловічого коктейлю.
- Подобається з гірчинкою?! - весело грає бровами, - У цьому плані я теж складу тобі компанію.
Підкликає пальцем бармена та замовляє собі той самий коктейль. У його присутності мені було легко. Особливо після нещодавнього перенапруження. Зустрічаються такі люди, які особливо не докладаючи зусиль, примудряються одразу ж привабити до себе.
Стас почав базікати ні про що та професійно мене спокушати. Я це розуміла та не переймалася. Просто розслабилася й отримувала задоволення від звичайного спілкування без напруги з симпатичним молодим чоловіком.
Хоча при більш уважному огляді хлопець виявляється не просто симпатичним, а дуже навіть гарненьким. З чудовою фігурою, що наглядно демонструвала біла футболка, в міру обтягуючи м'язистий торс.
- А ти не схожа на модель, - роблячи ковток принесеного напою, раптом приголомшує він мене.
- А повинна? - свій коктейль я вже допила та попросила бармена, поки той не пішов, повторити.
Стас уперше за наше недовге знайомство розгубився. Це виглядало настільки кумедно, або алкоголь дав своє, що я розсміялася.
- Ти ж з Елею працюєш? - через деякий час видав хлопець.
- Ні, - хитаю головою, теж вже трохи розгубившись, - Ти знаєш іменинницю? І з чого ти взагалі взяв, що я з нею працюю?
- Звісно я знаю, свою сестру, - усміхнувся він, - Еля казала, що запросить на своє день народження подружок з агентства. Я всіх, хто тут перебуває, знаю, але не тебе. Ось і припустив, що ви разом працюєте. Ні, Дано, ти вибач! - раптом різко спохватився хлопець, - Я не так висловився. Ти дуже красива дівчина. Я не те мав на увазі. Просто ти не така, як усі ці моделі. Це відразу впадає в очі.
- Усе нормально! - запевнила я недбало, мене зараз зацікавило інше, - Ти сказав, що тут усіх знаєш. Тут, це де?
- У бурштиновій віп-зоні, - піднявши вгору вказівний палець, Стас у повітрі змалював простір навколо.
Я здивовано озирнулася. Це виходить, що всі люди, які перебувають за світловою огорожею, зібралися тут на день народження Ельвіри, а не як я подумала спочатку, що її гості це десяток осіб за столиком на другому поверсі, біля якого вона стояла.
- Якщо ти не її колега подруга-модель, тоді хто? - награно підозріло примружив лукаві очі Стас, - Охорона не пропустила б сюди нікого стороннього.
